style="font-size:15px;"> З 1960 р. Верхня Вольта, здобувши незалежність, жила при військовому режимі, постійних переворотах і однопартійному уряді. У 1984 р. Її було перейменовано в Буркіна-Фасо, а в 1992 р. відбулися перші багатопартійні вибори, проте і нині політичний небосхил часто затягується хмарами нестабільності. Не може похвалитися держава й економічними досягненнями – вона вважається однією з найменш розвинених країн світу. Цьому «сприяє» віддаленість від моря, малородючі землі, погодні примхи. Хоча територія Буркіна-Фасо (274 тис. км2) – це переважно типова савана з високими травами, тут часто виникають проблеми з вологою. Справа в тому, що клімат країни характеризується трьома порами року: прохолодний сухий сезон (листопад – березень), спекотна суха пора (березень – травень), спекотний вологий сезон. Період з березня по травень найважчий і для людей, і для тварин (тут живуть слони, гіпопотами, буйволи, антилопи), і для культурних рослин. На півночі спеку та сухість посилює ще й гість із Сахари – вітер харматан.
Типове сільське поселення
Більшість мешканців країни працюють на плантаціях
Буркіна-Фасо має статус аграрної країни, проте сільське господарство тут малопродуктивне: експортні культури вирощуються в невеликій кількості, бракує техніки й кваліфікованих агрономів. Головні статті експорту Буркі-на-Фасо – очищена бавовна, яка в 90-х роках минулого століття приносила понад дві третини експортних надходжень, а також арахіс, кунжут, цукрова тростина. Але через обмежену площу орних земель та періодичні сильні засухи жителі не можуть навіть приблизно прогнозувати, яким буде врожай і чи буде він взагалі. Така ж ситуація і з культурами внутрішнього споживання – кукурудзою, просом, бататом. У тваринництві заважає робити прогнози небезпечна муха цеце, що переносить сонну хворобу. Швидко відправляється за кордон золото, поклади якого інтенсивно освоюються, але навіть цьому дорогоцінному металу не під силу залатати діри ані в бюджеті країни, ані в кишенях її громадян. Що вже й казати про менші за розміром і значенням запаси марганцевої руди, цинку, свинцю, нікелю, фосфоритів.
Дерев’яний ідол і ритуальна маска – зразки західно-африканської культури
Не чекаючи, доки в рідній державі запрацює механізм ринкової (або хоч якої-небудь) економіки, значна частина жителів Буркіна-Фасо вирушає розвивати економіку сусідніх Кот-д’Івуара та Гани. І робить це переважно на плантаціях кави й какао. В перервах робітники не читають ні газет про життя на батьківщині, ні листів від рідних – бо читати не вміють. Сьогодні рівень письменності серед дорослих дорівнює тут усього 20 % (населення країни – трохи більше 11 млн), що забезпечує Буркіна-Фасо сумне «звання» найбільш безграмотної країни світу.
Буркіна-Фасо шукає підтримки в інших країн – отримує фінансову допомогу від Франції та Фонду розвитку ЄС, є членом ООН та Організації африканської єдності. Разом
