Жінки для вас досі екзотичні красуні, оповиті загадковістю і таємницею, але з кожним новим вивченим словом вони поступово набуватимуть рис домогосподарок, відьом із мітлами чи кокеток з журнальних обкладинок. Збережіть, як подарунок долі, свою дитинність десятирічного хлопчака. Ви знову швидко постарієте, за якийсь рік вам знову стукне тридцять чотири!
Кан поглянув на годинник і кивнув офіціантці в синьому смугастому фартуху:
– Останню порцію! Ванільного!
– У нас є ще мигдальне.
– Тоді мигдального! І трохи малинового! – Кан подивився на мене. – Я теж здійснюю мрію молодості, хоч вона й простіша, ніж у вас: їсти стільки морозива, скільки схочу. Саме тут я вперше можу це робити. Для мене це символ свободи і безтурботності, те, у що ми вже не вірили на батьківщині. А як саме ми здобули все це – не суттєво.
Примружившись, я поглянув на запорошене світло вулиці з нескінченним потоком машин. Дзижчання моторів і шурхіт шин створювали монотонний шум, що заколисував.
– Що ви збираєтеся тепер робити? – запитав Кан згодом.
– Хочу ні про що не думати, – відповів я. – Стільки, скільки зможу.
Льові-старший спустився до мене в підвал, що проходив аж під вулицею, із бронзовим виробом у руках.
– Як думаєте, що це таке?
– А що це має бути?
– Бронза епохи Чжоу. Або Шан. Патина, здається, нічогенька. Як думаєте?
– Ви купили цю річ?
Льові усміхнувся.
– Ще ні, спершу хочу порадитися з вами. Її приніс якийсь чоловік. Він чекає нагорі в магазині. Хоче за неї сто доларів. Тобто віддасть і за вісімдесят. Як на мене, дешево.
– Занадто дешево, – сказав я, роздивляючись бронзу. – Той чоловік – торговець?
– Не схоже. Стверджує, що успадкував її, а зараз йому потрібні гроші. То як, вона справжня?
– Це – китайська бронза. Але не епохи Чжоу. І не Хань. Скоріш за все, епохи Тан, або й ще пізніше – Сун або Мін. Копія епохи Мін, створена за зразком давніших фігур. До того ж копіювали не надто старанно. Маски Таоте виконані неточно, спіралі сюди теж не пасують, так їх використовували аж після епохи Хань. Водночас декор копіює фігури епохи Шан: стислий, простий і потужний. Але маска росомахи й основний орнамент мали б бути чіткіші й сильніші, щоб належати до тієї самої епохи. Крім того, тут трапляються маленькі завитки, яких не буває на справді старих бронзових фігурах.
– Але гляньте на патину! Вона ж справді дуже красива!
– Містере Льові, – сказав я, – це таки досить стара патина. Але на ній немає малахітової шкуринки. Пригадайте, китайці вже в епоху Хань копіювали і закопували бронзові фігури епохи Шан – так виникала хороша патина, навіть якщо її й не було створено в епоху Чжоу.
– Скільки коштує така бронза?
– Двадцять або тридцять доларів; але тут ви кращий експерт, ніж я.
– Може, піднімемося нагору? – запропонував
