Тіні в раю. Еріх Марія Ремарк
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Тіні в раю - Еріх Марія Ремарк страница 30
– Ці картини – теж емігранти, так само як і ви, – пояснив Сильверс. – І вони часто опиняються у найдивовижніших місцях. Чи добре вони там почуваються – хтозна.
Він приніс із сусідньої кімнати дві акварелі.
– Знаєте, чиї вони?
– Сезанна.
Сильверс здивувався.
– А можете сказати, яка з них краща?
– У Сезанна всі акварелі хороші, – відповів я. – Дорожча мала би бути та, що ліворуч.
– Чому? Бо вона більшого розміру?
– Ні, не тому. Це його пізня робота, виконана майже у стилі кубізму. Дуже красивий пейзаж Провансу з вершиною Сент-Віктуар. У брюссельському музеї висить схожа.
Сильверс змінився на лиці. Він підвівся.
– Де ви раніше працювали? – спитав він різко.
Я пригадав Наташу Петровну.
– Я ніде не працював, – відповів я спокійно. – І на конкурентів теж ні. Я не шпигун. Просто провів якийсь час у брюссельському музеї.
– Коли?
– Під час окупації. Я там переховувався, потім утік, перетнувши кордон. Саме там і набув своїх скромних знань.
Сильверс знову сів.
– У нашій професії обережність надмірною не буває, – пробурмотів він.
– Чому? – запитав я, радий, що більше не треба нічого пояснювати.
Якусь мить Сильверс вагався.
– Картини – як істоти. Як жінки. Їх не можна показувати направо й наліво, щоб вони не втратили чарівності. І вартості.
– Але ж їх саме для цього і створено?
– Можливо. Але я в цьому не зовсім переконаний. Для торговця важливо, щоб не кожен міг їх розпізнати.
– Дивно. Я думав, що саме це й підвищує ціну.
– Не завжди. Картини, що їх надто часто виставляють на показ, фахівці називають згорілими. Натомість картини, які завжди належали до приватної колекції і яких майже ніхто не бачив, називають цнотливими. Саме за останні платять більше. Не тому, що вони кращі, а тому, що у знавця чи колекціонера прокидається бажання пізнати щось нове.
– І він готовий за це платити?
Сильверс кивнув.
– На жаль, зараз удесятеро більше колекціонерів, ніж знавців. Епоха справжніх знавців-колекціонерів закінчилася після Першої світової війни, 1918 року. За кожним політичним і економічним переворотом наступає фінансовий. І змінюються власники нерухомості. Одні все втрачають, інші багатіють. Старі колекціонери продають, нові приходять, часто вони мають гроші, але не знання. Щоб стати знавцем, потрібен час, терпіння і любов.
Я його уважно слухав. Здавалося, в цій оббитій сірим оксамитом кімнаті з двома мольбертами сховалася загублена тиша мирного часу. На один мольберт Сильверс поставив іще одну картину.
– А цю знаєте?
– Моне. «Макове поле».
– Вона