style="font-size:15px;"> – Пам’ятаю, якось я читав оповідання про солдата, це було, здається, в битві під Шайло[28]. – Він звертався до мене, але не приділяв усієї своєї уваги мені. – Чи то під Ґеттісберґом? Солдат там так збожеволів від шоку, що почав ховати на полі битви птахів і білок. Під час перехресного вогню гинуло також багато малих звірят. Безліч крихітних могилок.
– Під Шайло за два дні загинуло двадцять чотири тисячі людей, – вихопилося в мене.
Його погляд тривожно зупинився на мені.
– П’ятдесят тисяч полягли під Ґеттісберґом. Це стало результатом застосування нової зброї. Куль Міньє та магазинних гвинтівок. Тому там і поклали стільки трупів. У нас в Америці була окопна війна ще до Першої світової. Більшість людей про це не знають.
Я бачив, що він не певний, як зреагувати на мої слова.
– Ти цікавишся Громадянською війною? – запитав він після тривалої паузи.
– Можна сказати й так, – різко відповів я.
Я знав багато про польову артилерію федеральної армії, бо писав на цю тему роботу, так напхавши її технічними подробицями й фактами, що вчитель наказав мені переписати її, і я також знав про фотографії вбитих під Антіетамом, які зробив Бреді: я бачив ці фото в Інтернеті, знімки хлопців, залитих кров’ю під носом і біля рота.
– Ми з класом шість тижнів вивчали добу Лінкольна.
– Бреді мав фотостудію недалеко звідси. Ти коли-небудь її бачив?
– Ні.
У мені мало не виникла якась думка, щось істотне й невисловлюване, пов’язане зі згадкою про тих солдатів із блідими обличчями. Але думка відразу й зникла, лишився тільки образ: мертві розкарячені хлопці, що дивляться в небо.
Мовчанка, яка запала, була нестерпно болісною. Схоже, жоден із нас не знав, що говорити далі. Зрештою Гобі переклав ногу на ногу.
– Я хочу сказати, пробач мені, що я тобі про це нагадую, – сказав він, затинаючись.
Я засовався на своєму стільці. Ідучи сюди, я був надто наповнений цікавістю й не подумав, що мені самому, можливо, доведеться відповідати на якісь запитання.
– Я знаю, що про це розмовляти важко. Але… я ніколи не думав…
Мої черевики. Цікаво, що я ніколи не придивлявся до своїх черевиків. Зношені носаки. Розсмикані шнурки. Ми підемо в суботу до крамниці «Блумінгдейл» і купимо тобі нові. Але так і не купили.
– Мені не хочеться ворушити тяжкі спогади. Але… він був при свідомості?
– Так. Можна сказати. Тобто…
Я помітив, яким стривоженим, напруженим стало його обличчя, і якась моя віддалена частина метнулася до нього, щоб розповісти йому всі подробиці, яких він не знав і яких йому не треба було знати, і я не повинен був розповідати йому про вивалені назовні нутрощі, про бридкі шрами, які виникали перед моєю свідомістю навіть тоді, коли я не спав.
Тьмяно освітлені портрети, порцелянові спанієлі на поличці над каміном, позолочений маятник, що гойдався тік-так, тік-так…
– Я
Велика битва Громадянської війни в США, відбулася 6–7 квітня 1862 року.
