щоб вони з тебе її зняли!
Не встиг Чон До розстібнути й трьох ґудзиків, як Пак побачив відсутність татуювання.
– Я неодружений, – пояснив Чон До.
– Значить, неодружений… – повторив Пак.
– Він сказав, що неодружений, – підтвердив капітан.
– Північна Корея не випустила б тебе в море нежонатого. Хто за тебе сяде, якщо втечеш?
– Послухайте, – втрутився стерновий. – Ми рибалки, ми повертаємося в порт. То й усе.
Пак розвернувся до другого помічника.
– Як його звати? – спитав він про Чона До.
Другий помічник нічого не сказав. Подивився на капітана.
– Ти на нього не дивись! – прикрикнув Пак, підійшовши ближче. – Яка його посада?
– Посада?
– На кораблі, – уточнив Пак. – Гаразд, яка твоя посада?
– Другий помічник.
– Гаразд, другий помічнику, – сказав Пак і показав на Чона До. – Оцей безіменний товариш. У нього яка?
Другий помічник відповів:
– Третій помічник.
Пак зареготав.
– Авжеж, третій, значить, помічник! Це чудово, просто клас! Я колись шпигунський роман напишу й назву його «Третій помічник». Шпигуни срані, як ви вже мені набридли. Ви шпигуєте за вільними народами, намагаєтеся підірвати демократію.
Нагору вийшли деякі з американців. На обличчях і плечах у них були чорні смуги після лазіння вузькими обгорілими переходами. Обшук закінчився, гвинтівки в них були за спинами, вони розслабилися та обмінювалися жартами. На диво молоді вони були – такий гігантський військовий корабель і в руках у таких дітей. Тільки зараз вони, здається, помітили все те взуття. Один із моряків підняв кросівок.
– Блін! – вигукнув він. – Це ж нові «Air Jordans» – такого навіть на Окінаві не купиш!
– Ось і доказ, – сказав Пак. – Оці всі – вони шпигуни, пірати й бандити, ми їх усіх арештуємо!
Моряк із кросівкою в руці захоплено глянув на рибалок. Сказав: «Смокі, смокі?» – і запропонував їм цигарок. Узяв тільки Чон До. То було «мальборо», дуже запашне. На запальничці була намальована усміхнена крилата ракета, одне з крил якої являло собою руку з накачаним біцепсом.
– Молодчина, – похвалив моряк. – Північна Корея приростає бандитами.
Решта двоє моряків похитали головами – ну й судно, он як заіржавіли кріплення тросів безпеки понад бортами.
– Шпигуни? – спитав один із них. – Та в них навіть радара нема. У них, блін, самий компас. У рубці – жодної мапи. Вони це йобане корито, по ходу, навмання ведуть.
– Ви не знаєте, які дияволи ці північні корейці, – не здавався Пак. – Там у них усе стоїть на обмані. Заждіть, цю посудину розпиляємо, то й побачите, що я правду кажу!
Він нахилився й відкрив люк до трюму перед собою. Усередині, заморожені заживо, лежали дрібні ставриди з розкритими ротами.
Чон
