style="font-size:15px;"> Другий помічник відповів капітанові, не зводячи, утім, очей з моряка:
– Не можна плавати навколо світу й робити все, що заманеться. Є правила, і їх треба дотримуватися. Не можна отак просто красти в людей шапки.
Чон До сказав другому помічникові:
– Просто відпусти його.
– Я знаю, де проходить межа! – відповів другий помічник. – І не переступаю її – а вони переступають. Хтось має зупинити їх, вибити їм цей дур з голови.
Джервіс витяг з кобури свій пістолет:
– Паку, – попросив він, – прошу, переклади, що його зараз застрелять.
Чон До зробив крок уперед. Очі другого помічника були холодні й блищали непевним блиском, а американець благально дивився на Чона До. Той обережно зняв шолом з голови американця й поклав руку на плече другому помічникові. Той сказав:
– Якщо людина ось-ось упоре дурницю, її треба зупинити! – тоді відступив назад і викинув ніж у море.
Моряки підняли дула вгору й озирнулися на Джервіса. Лейтенант підійшов до Чона До:
– Я дуже вам зобов’язаний, ви допомогли вашому колезі відступитися. – Він потиснув Чонові руку й дав свою візитну картку. – Раптом будете у вільному світі.
А тоді востаннє довгим, уважним поглядом озирнув «Чунму» і сказав:
– Тут немає нічого. Контрольовано залишаємо судно, шановні.
Далі був майже балет: дуло опущене, відхід, спуск, наступний, дуло вгору – і восьмеро американців залишили «Чунму» так, що сім гвинтівок весь час цілилися в бік рибальської команди, а при цьому за кілька безшумних секунд усі пішли з палуби, і шлюпка відпливла.
Стерновий одразу повернувся до штурвала, щоб «Чунма» знову лягла на курс, і сірий корпус фрегата вже почав зникати в тумані. Чон До замружився, намагаючись подумки зазирнути досередини того судна, уявляв його зв’язкову рубку та обладнання, яке могло вловлювати що завгодно, має силу спіймати будь-яке сказане у світі слово. Подивився на картку в руці. То був узагалі не фрегат, а перехоплювач, військовий корабель США «Стійкість». А в його кросівках, він тільки зараз відчув, лазять креветки.
Хоч пального й було обмаль, капітан скомандував тримати курс на захід, і команда сподівалася, що він веде їх у безпечні північнокорейські води, а не в якусь мілку бухту, щоб пустити там на дно зганьблену «Чунму». Вони йшли по хвилях доволі швидко, і було дуже дивним пливти так, що їх видно з суходолу, а на судні немає прапора вгорі. Стерновий у своїй рубці все поглядав на два білі прямокутники на стінах, де раніше були портрети вождів.
Чон До, який у середині дня втомився, позмітав розсипаних креветок у воду, повертаючи їх до того загадкового світу, який їх створив. Але це було лише вдавання роботи, так само як і те, що помічники возилися коло бочки з креветками, а машиніст крутив лебідку, яка була скоріше реквізитом. Капітан ходив по палубі колами, дедалі більше лютував, судячи з його бурмотіння під ніс, і ніхто не хотів до нього наближатись, а водночас ніхто й не спускав з нього очей.
Капітан знову пройшов
