Син начальника сиріт. Адам Джонсон

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Син начальника сиріт - Адам Джонсон страница 32

Син начальника сиріт - Адам Джонсон

Скачать книгу

може, оті твої американці на дні, – продовжував другий помічник. – Ти чуєш, як вони там балакають, ти розумієш, що вони важливі, але вони просто тобі недоступні. Тільки це й важить, розумієш, якраз відповідає твоїй біографії.

      – Якій ще моїй біографії?

      – Ой, ну це я так, – сказав другий помічник. – То капітан колись казав.

      – Ну?

      – Він лише сказав, що ти сирота, що сироти завжди тягнуться до того, чого в них немає…

      – Правда? А ти певен, що він не казав, що сироти намагаються вкрасти життя в інших людей?

      – Не засмучуйся. Капітан просто хотів сказати, щоб я не дуже з тобою дружбу водив.

      – Чи про те, що сироти, коли помирають, люблять прихопити ще кого-небудь із собою? Чи про те, що сиротами стають не просто так? Про сиріт усяке говорять, розумієш.

      Другий помічник підняв руку:

      – Слухай, капітан просто сказав мені, що тебе ніхто не вчив вірності.

      – Можна подумати, ви з цього такі спеціалісти. А коли хочеш знати, як є, то я навіть не сирота.

      – Він сказав, що ти будеш це заперечувати. Капітан нічого поганого не хотів. Він просто каже, що військові забирають собі всіх сиріт і особливим чином навчають їх нічого не відчувати, коли іншим людям погано.

      За вікном на снастях рибальських суден вигравало сонце. А молода жінка раз у раз відступала вбік, коли повз неї везли тачку з рибою.

      – А не скажеш мені, що ти робиш тут? – поцікавився Чон До.

      – Я ж і сказав, – відповів другий помічник. – Дружину хотів тобі показати – правда ж, красуня?

      Чон До просто подивився на нього.

      Другий помічник продовжив:

      – Ну звичайно! Вона, розумієш, як магніт, цій красі неможливо опиратися. Моє татуювання не бреше. І в нас уже, уважай, родина. Я тепер герой, звичайно, і зараз уже майже певна річ, що колись буду капітаном. Просто хочу сказати, мені є що втрачати, і то чимало.

      Другий помічник замовк, добираючи слова, а тоді продовжив:

      – А ти – у тебе нікого немає. У тебе тільки і є, що койка на кухні в будинку з привидами.

      Жінка знадвору покликала його жестом, але другий помічник відмахнувся.

      – От коли б ти дав тому американцеві в пику, був би зараз у Сеулі, на волі. Такого в мене не буде. А якщо в чоловіка немає ниточок, як у маріонетки, то чим його зупиниш?

      Як же пояснити другому помічникові, що єдиний спосіб скинути з себе всіх привидів – це знайти їх, і єдине місце, де Чон До може це робити – тут. Як пояснити свій невідступний сон, що він слухає радіо, уловлює шматки важливих повідомлень, від матері, від знайомих по сиротинцю. Налаштувати приймач на них було складно, і раніше він прокидався, учепившись в узголів’я, неначе то ручка налаштування ультрависоких частот. Іноді повідомлення переказують якісь люди від інших, котрі чули, що хтось бачив його матір. Мати хоче, щоб він терміново з нею зв’язався. Хоче сказати йому, де вона, пояснити, чому так, вона повторює своє ім’я, знову

Скачать книгу