ліками від подібних речей є робота, я пішов до своїх пацієнтів. Я вибрав одного з них, який становив для мене чималий інтерес у науковому сенсі. Його ідеї є такими неординарними, він такий несхожий на інших «нормальних» божевільних, що я твердо вирішив зрозуміти цього пацієнта якомога краще. І сьогодні я, здається, дуже близько підійшов до розгадки його таємниці.
Я опитав його повніше, ніж до того, намагаючись системно осмислити причини його галюцинацій. Тепер я розумію, що моя метода була дещо жорстокою, бо я весь час намагався зосередити хворого на самій суті його божевілля – саме цього я намагаюся уникати в розмовах з іншими пацієнтами, бо це те саме, що потрапити до самісінького центру пекла. (На згадку: А за яких конкретних обставин мені не слід цього уникати і не боятися потрапити до центру пекла?) Omnia Romae venalia sunt. У пекла – своя ціна! Я verb. sap. Якщо за цим інстинктом щось криється, то в подальшому було б цікаво його ретельно і точно дослідити; відкладати немає сенсу, тож починаймо:
Р. М. Ренфілд, вік 59 років. – Сангвінічний темперамент; велика фізична сила; хворобливо збудливий; періоди пригніченості призводять до якоїсь ідеї фікс, котру я не можу збагнути. Припускаю, що саме сангвінічний темперамент та його бентежний вплив так позначаються на ментальності; потенційно небезпечний чоловік, причому за умови безкорисливості ця небезпечність зростає. У корисливо-егоїстичних людей обережність є чимось на кшталт панциру, що захищає їх і від ворогів, і від самих себе. З цього приводу я вважаю, що коли точкою зосередженості є людське «я», то доцентрова сила врівноважується відцентровою; коли ж точкою зосередженості є обов’язок, якась справа або суспільний мотив, то остання, тобто відцентрова сила, стає домінуючою, і лише якась несподіванка або низка несподіванок здатна її врівноважити.
25 травня.
Мій любий Арте!
Ми розповідали одне одному історії біля вогнища у преріях; ми перев’язували один одному рани після висадки на Маркізькі острови; ми пили за наше здоров’я на узбережжі Тітікаки. Ще не всі історії розказані, ще не всі рани перев’язані, ще не все випито за наше здоров’я. Чи не хочеш ти надолужити згаяне біля мого табірного вогнища завтра увечері? Я без вагань запрошую тебе, бо знаю, що одну даму запросили на вечірку, а значить, ти вільний. Окрім нас двох, буде іще одна людина – наш старий друг по Кореї Джон Сьюард. Він теж збирається прийти, і ми хочемо поплакатися один одному за чаркою вина, а також щиро випити за здоров’я найщасливішого у всенькому всесвіті чоловіка, котрий завоював найшляхетніше і найдостойніше з усіх створених Всевишнім сердець. Ми влаштуємо тобі палкий прийом з найщирішими вітаннями і питимемо за твоє здоров’я, щоб воно, як той вірний товариш, ніколи тебе не підвело. Присягаємося залишити тебе відсипатися у мене вдома, якщо ти вип’єш забагато за прекрасні очі однієї особи. Приходь!
