питається, цей фрик[19] здався мені тепер у Південній Америці?
– Ми купили квитки позавчора. Ти хіба забув? – якомога спокійніше нагадав я.
– Та не забув! Просто мені не прийшло підтвердження.
Неприємна підозра зародилася в моєму мозку та щомиті зростала. Справа під шлунком щось неприємно захлюпало.
– Підтвердження? – перепитую.
– Підтвердження.
– Не надійшло?
– Так, не надійшло.
– Що означає «не надійшло підтвердження»? – у моєму голосі з’являлися перші металеві нотки. – How the fuck could it happened?![20]
– Та дідько його знає! – виправдовувався Ян. – Ми ж купували квитки через шведське онлайн-агентство…
– Так! Саме так!
– …однак вони не продають квитки, а лише пропонують зручний пошуковий сервіс найдешевших білетів серед безлічі авіакомпаній. Після оплати квитків із сайту надходить інформація про замовлений рейс. Водночас агентство переказує кошти на рахунок авіакомпанії. Після цього авіакомпанія протягом двадцяти чотирьох годин зобов’язана підтвердити факт бронювання.
У мозку щось забулькало, я роздув щоки, наче хом’як, що тягне додому півмісячний запас соняшникового насіння, й уже майже не слухав товариша. Далі наша розмова вже не скидалася на діалог. Ян щосили репетував у слухавку, перекрикуючи мене, а я просто лаявся, не маючи снаги сказати щось путнє.
– Ти не розумієш, – горлав Ян, уриваючи нестримний потік моєї лайки, – це означає, що авіакомпанія протягом двадцяти чотирьох годин мусила надіслати підтвердження про придбання квитків!
– І що, бляха муха?! – волав я.
– І нічого! Вони не надіслали. Ну, тобто надіслали, але не підтвердження квитків, а підтвердження того, що наших квитків немає.
– Цього не може бути! Ми ж заплатили повну вартість!
– Ми платили гроші шведському агентству, але воно за ці гроші чомусь не змогло купити квитків у «Air Comet».
– Я зараз зателефоную та повідриваю їм усім яйця! – не вгавав я.
– Не треба, чувак! Не треба нічого нікому відривати! Почекай, нехай спочатку віддадуть гроші.
– Не хочу грошей! Хай віддадуть квитки!
Але квитків нам ніхто не віддав. Я телефонував в офіс «Air Comet», щосили скандалив і лаявся, вимагаючи пояснень. Чемний менеджер силкувався мене заспокоїти, постійно просив вибачення, пояснюючи нещодавній малоприємний інцидент збоєм у роботі серверів авіакомпанії, і божився, що гроші (гроші – не квитки!) вже от-от перерахують назад на кредитну картку.
Оте «от-от» розтяглося на два з половиною тижні, а після повернення коштів подорож опинилася у вихідній точці: гроші є, квитків нема.
Усе почалося знову. Я допізна засиджувався за комп’ютером, переглядаючи десятки пошукових серверів зі сподіванням підшукати дешевий авіаквиток за океан. Я змінював
Freak – дивак, божевільний (
Як таке, бляха, можливо?! (
