роду, то немає потреби використовувати субстантиви (слова, які перетворилися в іменники), наприклад: завідувач, командувач.
Іменниками спільного роду слід вважати українські прізвища, які закінчуються на – о, приголосний звук або мають закінчення – а (-я), наприклад: Головко, Ткач, Сосюра, Краля. У мовленні рід цих іменників визначає власне ім’я чи по батькові, інші загальні назви, які мають чітку вказівку на рід, наприклад: Володимир Сосюра (чол. рід), але Ольга Сосюра (жін. рід), депутат Ткач перейшов в іншу фракцію (чол. рід), але пані Ткач – депутат обох скликань (жін. рід).
Не буде зайвим нагадати й про відмінювання чоловічих та жіночих імен, по батькові та прізвищ, оскільки вони також є іменниками. Отже, українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на – а (-я), відмінюють як відповідні іменники І відміни. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням – і змінюються на з, ц, с: Ольга – Ользі, Палажка – Палажці, Солоха – Солосі. У жіночих іменах типу Одарка, Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з’являється звук о: Одарок, Парасок.
Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та – о, відмінюють як відповідні іменники ІІ відміни. В іменах типу Антін, Нестір, Ничипір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір голосний і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих буде о: Антона, Антонові, Нестора, Несторові тощо, але: Лаврін – Лавріна, Олефір – Олефіра. Імена, що в називному відмінку закінчуються на – р, у родовому мають закінчення – а: Віктор – Віктора, Макар – Макара, але: Ігор – Ігоря, Лазар – Лазаря. Ім’я Лев за відмінювання має паралельні форми: Лева й Льва, Левові й Львові та ін.
Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний (Любов, Нінель), відмінюють як відповідні іменники ІІІ відміни. Форми множини від таких імен майже не вживають.
Чоловічі імена по батькові в українській мові утворюють за допомогою суфікса – ович, а жіночі – за допомогою суфіксів – івн(а) та – ївн(а) (від імен на – й). Однак деякі форми є відмінними:
Чоловічі імена по батькові відмінюють як іменники ІІ відміни мішаної групи, а жіночі – як іменники І відміни твердої групи.
Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюють як відповідні іменники І відміни, а прізвища із закінченнями ІІ відміни – за зразком відмінювання іменників ІІ відміни. Жіночі прізвища на приголосний та – о не відмінюють.
Варто пам’ятати, що прізвища, які дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, у діловому мовленні слід уживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця.
Прізвища
