категорія іменника, в основу якої покладено поняття розчленованої кількості. Більшість іменників позначають предмети, які піддаються лічбі. Формально семантика «рахованості» виявляється в існуванні співвідносних форм однини і множини іменників, які мають те саме лексичне значення, наприклад: банк – банки, стіл – столи, студент – студенти.
Однак ідея рахунку, відображена у формах числа, властива не всім іменникам. У цьому разі число, як і рід у назвах неістот, не виражає жодних об’єктивних властивостей предметів, а характеризує словоформи лише граматично. Конкретизувати значення реальної кількості, якщо це потрібно, допомагають числівники, наприклад: студент – двоє студентів, два студенти, п’ять студентів; одні двері – двоє дверей. Значення означеності найбільшою мірою спрямоване на форму множини.
Отже, реально однину і множину не можна виражати власне словоформою. У такому разі число входить у сферу класифікаційних морфологічних категорій, тобто таких, що виражені формою різних слів, зближуючись з морфологічною категорією роду, а іменники вживають тільки в однині або тільки в множині.
Тільки в однині вживають іменники:
а) матеріально-речовинного значення: папір, сталь, пісок, масло;
б) абстрактні: піднесення, відповідальність, здоров’я;
в) збірні: молодь, студентство, професура;
г) власні назви: Київ, Дніпро, Львів.
Щодо збірних іменників під час укладання ділової документації слід дотримувати певних правил. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо в діловому мовленні варто заміняти іменниками у формі множини: не студентство, а студенти, не професура, а професори. Сукупні ж поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю в діловому мовленні треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення: не заводчани, а працівники заводу, не городяни, а мешканці міста.
Мають форму тільки множини іменники:
а) матеріально-речовинного значення: консерви, парфуми, ласощі;
б) абстрактні: гордощі, лестощі, пустощі, відвідини, перемовини;
в) збірні: фінанси, гроші, кошти;
г) власні назви: Чернівці, Суми, Карпати;
д) назви часових періодів, свят, обрядів: канікули, роковини, іменини тощо.
Серед іменників, форми числа яких виявляють зв’язок із лексичним значенням, треба звернути увагу на слова, фактичне значення і вживання числових форм яких визначає контекст. Наприклад, іменники кошти (множ.) і кошт (одн.) функціонують у сучасній українській літературній мові як еквіваленти в значенні «за чий рахунок»: на чиї кошти (чий кошт), але диференціюють їх щодо вираження значень «1. Гроші, капітал, матеріальні цінності. 2. рідко. Те саме, що витрати; видатки» – перевага надається формі множини, наприклад: Держава виділяє великі кошти у вигляді кредиту для будівництва житла. Форма
