найменуванням, наприклад: Кривий Ріг – мешканець (мешканка) Кривого Рогу.
У сучасному мовленні поступово збільшується кількість іменників жіночого роду, які утворюються від іменників – назв осіб чоловічого роду і глибше різняться за ознакою статі. Показниками роду таких іменників здебільшого є словотворчі суфікси. За допомогою суфіксів утворюються співвідносні іменники жіночого роду від іменників чоловічого роду на позначення осіб за фахом, суспільною діяльністю, національністю, територіальною належністю тощо, наприклад: економіст – економістка, прем’єр – прем’єрка, депутат – депутатка, завідувач – завідувачка. Особливо широко функціонують вони в розмовному мовленні, часто їх не фіксують словники. У мовленні, особливо діловому, неприйнятними є форми професорка, викладачка, начальниця.
Єдиним показником жіночого роду в українській мові є закінчення – а (-я). Незмінні іменники іншомовного походження значення жіночого роду виражають лексично, наприклад: пані, леді, міс, місіс, мадам, мадемуазель, фрау.
Іменники чоловічого роду мають нульове закінчення в називному відмінку і закінчення – а(-я) або – у(-ю) в родовому відмінку однини, наприклад: біль – болю, ступінь – ступеня, степінь – степеня, нежить – нежитю, рукопис – рукопису. Слід враховувати, що закінчення визначають значенням іменника, а додатковими критеріями виступають наголос і морфологічна структура. У сумнівних же випадках варто звернутися до словника.
У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначено значенням: Алжира (місто) – Алжиру (країна), аметиста (окремий камінець) – аметисту (мінерал), буфета (меблі) – буфету (закусочна), Кизила (місто) – кизилу (рослина), листопада (місяць) – листопаду (процес), пояса (предмет) – поясу (просторове поняття), соняшника (окрема рослина) – соняшнику (збірне), Талана (прізвище) – талану (абстрактне).
Часто рід іменників із нульовим закінченням визначають неправильно, піддаючись упливу співзвучних форм російської мови (див. таблицю нижче).
Іменники жіночого роду мають у називному відмінку закінчення – а (-я) та нульове закінчення, наприклад: сторона, земля; річ, суміш, радість. Друга група іменників, що є назвами неістот, потребує особливої уваги, оскільки однотипність нульового закінчення стає причиною сплутування значення чоловічого та жіночого роду, пор.: біль1– відчуття страждання або білль – законопроект; назва деяких конституційних актів у Великій Британії, США і біль2 – білі нитки; яскраво-білий колір або біль3 – хвороба рослин. Усі наведені як приклади слова різняться за значенням та граматичними формами роду: перші два біль1 і білль є іменниками чоловічого роду і, відповідно, мають чоловічу парадигму відмінкових закінчень у непрямих відмінках, а омонімічні іменники біль2 та біль3 демонструють тип відмінкових закінчень іменників третьої відміни, пор.:
Р.в. болю1; білля; білі2; білі3
