вжито зворотно-присвійний займенник свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції. – Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції;
д) якщо вжито зворотний займенник себе із неконкретним співвіднесенням: Комісія запропонувала надати послуги адміністрації в розслідуванні НП. – Комісія запропонувала адміністрації взяти на себе функції щодо розслідування НП;
е) якщо є невиправдане використання займенника у формі орудного відмінка: Усією групою пішли на заняття. – Група в повному складі пішла на заняття.
Слово окремий іноді вживають замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі товариші). Не слід забувати, що основне значення слова окремий – це «незалежний»; трапляються випадки, коли це значення виходить на перший план, тоді текст документа стає двозначним: пан… виконував окремі завдання (незалежні від завдань, що їх одержала група? деякі завдання з тих, що їх одержала група?). Такої двозначності слід уникати.
Уживання дієслова
Дієслово – це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому стані він перебуває?
Найпоширенішою дієслівною формою в ділових паперах є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке стоїть у першій або третій особі множини (ми вимагаємо, дирекція звертається).
Надзвичайно поширена як у писемній, так і в усній мові така помилка у вживанні особових форм дієслова: дуже часто вживають у першій особі дієслово пробачатися (извиняться). Не слід говорити пробачаюсь (извиняюсь), значно краще вживати ці дієслова у другій особі множини: пробачте, вибачте (укр.) або описово: (я) прошу пробачення, вибачення (укр.) та ін.
У діловому мовленні треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, деномінувати, добирають, домінувати, дрейфуючи, знаменувати, подано, регламентувати, символізувати, формулюючи й т. ін. При цьому слід виконувати норми вживання форм залежного слова: свідчити про факти, відзначати успіхи, довести інформацію, опанувати професію, доторкатися до приладу, піклуватися про (кого), шкодувати грошей. Інфінітив дієслова в паперах мусить закінчуватися лише на – ти (здійснювати, виконувати, відповідати); формант – ть для ділових текстів неприйнятний.
Доконаний вид у ділових текстах фігурує ширше, ніж у будь-яких інших, його творять за рахунок префіксації (актувати – заактувати, візувати – завізувати, проектувати – запроектувати та ін.). Таке широке вживання префіксованих дієслів у діловому стилі не слід розглядати як порушення норм літературної мови (якщо це не жаргонні слова типу залозунгувати). Дієслова недоконаного виду в майбутньому часі мають уживати в складених формах: будемо працювати, буде розпочинатися.
У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи однини, але неприпустиме використання
