повноті інформації, розгорненій класифікації поняття, зіставленню чи протиставленню явищ. Ділове мовлення висуває такі вимоги до використання однорідних членів речення:
1) поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу;
2) члени однорідного ряду мають виключати один одного, тобто однорідний ряд – це видові поняття, об’єднані родовим;
3) вибудовуючи однорідний ряд, потрібно враховувати важливість повноти поділу.
Типовими помилками, окрім нелогічної побудови, можуть бути помилки, пов’язані з граматичним вираженням, як-от:
а) поєднання різнотипних морфологічних та синтаксичних одиниць: Я люблю читати і футбол; Ми зібралися поговорити і щоб вирішити;
б) граматична непоєднуваність зі словом, яке пояснює однорідні члени: Квитки потрібно пред’являти на вимогу кондуктора вагона або громадському контролерові;
в) відмінкова форма однорідних членів речення не збігається з формою узагальнювального слова: Нам читають лекції з таких дисциплін: макроекономіка, з вищої математики. Важливим для стрункості тексту є також однотипне частиномовне вираження однорідних членів, що йдуть після узагальнювального слова.
Підмет і присудок (головні члени речення) завжди мають бути правильно пов’язані між собою. Зв’язок між ними в синтаксисі називається координацією й підпорядковується таким правилам:
1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (21, 71, 161 тощо), то присудок ставлять у формі однини: 21 студент склав залік; 161 делегат зареєструвався на конференції. Якщо перед підметом стоять займенники-означення у формі множини (усі, ці, ті, ваші), дієслово узгоджується із займенником у множині: Усі 31 учень вибігли в коридор.
2. Якщо числівник у складі підмета закінчується на два, три, чотири, присудок ставлять у формі множини. Однина можлива тоді, коли повідомлення фіксує певний факт як підсумок або коли повідомленню слід надати безособового характеру, наприклад: Було звільнено три працівники.
3. При підметах із числівниками від п’яти і більше присудок може стояти і в однині, і в множині:
а) присудок в однині вживають, коли:
– йдеться про цілісність, внутрішню нерозчленованість предмета, наголошує на кількості виконавців, а не дії: Сімдесят шість студентів взяло участь у конкурсі;
– присудок стосується підмета – назви неістоти: П’ять яблунь цього року добре уродило;
– присудок стоїть у препозиції: Прибуло ще десять делегатів;
– складений підмет означає часовий відрізок – вік людини, кількість років, годин: Минуло двадцять років;
б) присудок у множині вживають, коли:
– присудок свідчить про активність дії: Кілька бійців стійко тримали оборону;
– присудок свідчить про самостійність дії: Шість аспірантів склали іспит достроково;
– присудок
