тощо;
б) «дієслово+іменник» та відповідник мають різні значення, наприклад: провести операцію – оперувати, зробити огляд – оглянути, проводити змагання – змагатися, надати допомогу – допомагати;
в) у розщеплених присудках дієслово не просто вказує на факт дії, а може виражати деякі додаткові смислові відтінки, пор.: давати – надавати, вести – проводити, проводити – здійснювати;
г) іменник, який входить до складу розщепленого присудка, точно кваліфікує певне явище, дає йому назву й наукове визначення, наприклад: наїхати – вчинити наїзд, переговорити з кимось – вести переговори;
д) розщеплений присудок може бути поширений означеннями, наприклад: надати грошову (матеріальну, правову) допомогу;
є) багатослівний присудок краще фіксується в пам’яті, інформація в цьому випадку не втрачається.
Дієприслівникові (та дієприкметникові) звороти надають діловим документам стислості. Обов’язкова умова вживання дієприслівникових зворотів – дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а інша – дієприслівником, і обидві має здійснювати одна особа. Отже, під час використання дієприслівникових зворотів можуть трапитися помилки.
Рекомендації щодо вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів:
– дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини, умови. Тому, якщо треба зберегти смисловий відтінок одного з цих типів підрядних речень, його не слід замінювати дієприслівниковим зворотом;
– не варто розпочинати речення або абзац дієприслівниковими зворотами, бо це збільшує його обсяг і надає сухого, трафаретного, канцелярського звучання всьому текстові;
– оскільки смислова близькість дієприслівникових зворотів до підрядних речень менша, ніж у прикметникових зворотів, під час заміни, якщо є можливість вибору, про це слід пам’ятати.
Паралельні конструкції – це функціонально близькі між собою, але різні за граматичною структурою конструкції, які можна взаємозамінювати як синонімічні (особові й безособові речення, активні й пасивні звороти мови, дієприкметниковий зворот і підрядне означальне речення, дієприслівниковий зворот і підрядні обставинні речення та ін.). У вживанні паралельних конструкцій потрібно зважати на відповідність стилю контекстові чи формі документа. Наприклад, безособові речення часто використовують у рапортах, повідомленнях, інструкціях, де важливо наголосити на дії: Завдання виконано; Заходів вжито. Щодо використання активних і пасивних синтаксичних структур, то поширена така думка: пасивний стан вживають тоді, коли факт здійснення дії має більше значення, ніж указівка на особу, що вчинила дію (Оплату гарантовано), активний – коли важливою є вказівка на особу і треба конкретизувати думку. Варто частіше надавати перевагу активним конструкціям, оскільки вони є природними для української мови.
Порядок
