була влаштована в Палаці мистецтв.
9. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок орієнтується на граматичний рід ключового слова (УНІАН (агентство) оголосило про прес-конференцію; ЛНУ (університет) був заснований 1661 р.). Якщо абревіатури морфологізувалися як іменники, присудок узгоджується з їхніми граматичними ознаками роду та числа (ВАК (Вища атестаційна комісія) прийняв ухвалу).
Розділ 2
Загальні відомості про документи
Поняття про документ
Призначення документа в загальному розумінні зводиться до зафіксованих у письмовому вигляді відомостей, необхідних для вчинення різноманітних дій. За допомогою документа інформацію зберігають та передають у часі й просторі, а тому з цієї точки зору документи можна розглядати як один із інструментів пізнання дійсності. Сучасний діловий світ важко уявити без потужних потоків інформації, що циркулює різним напрямками й оформлена найчастіше документально. Переважна більшість дій здійснюється службовцями в процесі управління шляхом створення й використання різноманітних документів. Тому поняття «документ» є центральним та фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відображає ознаки реальних предметів, що є об’єктами практичної діяльності створення, збору, аналітико-синтетичного обробляння, збереження, пошуку, поширення та використання документної інформації в суспільстві.
Поняття «документ» широко використовують в усіх сферах суспільної діяльності. Майже в кожній галузі знання є одна або декілька версій його розуміння відповідно до специфіки тих об’єктів, яким надано статус документа. Це поняття розуміють по-різному в таких наукових дисциплінах, як інформатика, бібліотеко-, бібліографо-, архіво-, музеєзнавство. а також у відповідних спеціальних галузях діяльності – бібліотечній, музейній, архівній справі та бібліографії. Звідси його багатозначність, яка ускладнює спілкування та взаєморозуміння між спеціалістами документно-комунікаційної сфери.
Слово документ (лат. dоситепtит – «зразок, доказ, свідчення») походить від іменника dосеrе – «вчити, навчати». Корінь цього терміна сягає індоєвропейської прамови, де він означав жест витягнутих рук, пов’язаний із переданням, прийманням чи отриманням чогось.
За іншою версією, в основі терміна лежить слово dek, що походить від числа «десять» і пов’язане з тим, що в розкритих долонях витягнутих рук налічувалося десять пальців. Поступово корінь dek замінили на dос у слові dосео – «навчаю», від якого утворили слова dосtоr – «учений», dосtrіпа – «вчення», dоситепtит – «те, що вчить, повчальний приклад». У цьому значенні слово документ використовували Цезар і Ціцерон. Пізніше воно набуло юридичного звучання й почало означати «письмовий доказ», «доказ, почерпнутий із книжок, підтверджувальних записів, офіційних актів». У значенні письмового свідоцтва слово документ почали уживати від Середньовіччя до XIX ст. З латини воно було запозичене усіма європейськими
