суб’єктивно-оцінних моментів у викладі (зокрема у доборі лексики, синтаксичній будові та ін.). Проте не слід звертатися до повного знеособлення всіх типів ділових документів (насамперед це стосується ділового листа). Таким чином, об’єктивність забезпечують точно винайденими пропорціями для кожного виду документів.
Логічна послідовність викладу особливо увиразнюється в тих видах ділових паперів, де зовсім виключають (або якнайретельніше уникають) суб’єктивні (експресивні, емоційні) елементи: вияви роздратування, незадоволення; привнесення особистого ставлення до справи чи до особи в текст документа тощо.
Ознаки логічної послідовності:
– тісний логічний зв’язок усіх компонентів документа;
– чітко виявлені причиново-наслідкові зв’язки між повідомлюваними фактами (ці зв’язки можуть виражатися як у межах одного речення, так і в межах усього документа, повним його текстом).
Крім причиново-наслідкових зв’язків, логічна послідовність ділового документа може реалізуватися й іншими типами зв’язків, зокрема через протиставлення (воно найчастіше виражається словами проте, однак), виявлення й логічне підкреслення черговості (одночасно, спочатку, потім), мети (з цією метою, для цього, тому), результативності (отже, таким чином, в результаті, загалом), конкретизацію якогось місця в документі (наприклад, зокрема, як-от).
Логічної послідовності викладу досягають також за рахунок чіткого членування тексту документа на окремі пункти. Зовнішніми проявами такого членування є нумерація, буквені позначення, параграф, пункт, абзац та ін.
Поділ тексту на абзаци має велике практичне значення. Це допомагає осмислити прочитане й підготуватися до сприйняття іншої підтеми. Абзаци не повинні бути великими. Нормативним можна вважати абзац з трьох чи п’яти речень. Для сприйняття краще, якщо ці речення будуть різними: найкоротші – на початку і наприкінці. Абзаци теж вимагають чергування залежно від розмірів. Наприклад, у виробничих документах, де звертають увагу на кожну операцію чи деталь, абзаци використовують для виділення однорідних членів чи сурядних речень в окремі мікротексти. Тут доречні абзаци з одного-двох речень. Також треба стежити, щоб кожен абзац розпочинав нову думку чи мікротему.
Слід мати на увазі, що членуванню підлягає лише такий текст документа, з якого можна виділити певну кількість абсолютно співмірних компонентів, у іншому випадку логічність викладу порушується.
Членування тексту має ще один типовий вияв – це виділення головного, основного, найважливішого серед повідомлюваних фактів. Досягають таке членування шляхом розміщення частин тексту, точним поділом на абзаци, вмінням так організувати виклад, щоб другорядне не перешкоджало сприймати основне, найважливіше.
Повнота інформації полягає в тому, що всі необхідні для правильного зрозуміння документа складники думки
