style="font-size:15px;"> Показую очима на шафку. Вона розуміє мій натяк і дістає пляшку сухого червоного вина. Наливає в бокал (його їй колись подарувала тітка).
– Мою дружбу з найкращою подругою зруйнували гроші. Вона часто брала у мене в борг, і мені не лишалося на алкоголь. Я соромилася запитати, коли вона поверне позику. Ти ж знаєш, алкоголь потрібен мені. Без нього я, мабуть, уже давно б збожеволіла. Та одного разу я все ж запитала… вона назвала мене дріб’язковою. І була права. Вона повернула всі гроші. Ми не розірвали стосунки, ні, ми й досі спілкуємося, але вже не так. Зникла довіра. Зникло все…
Перехиляє в себе бокал і випиває все до краплини.
– Тобі ще на роботу. Так що повільніше з алкоголем, – нагадую й водночас аналізую її слова.
– Так… робота. Безглузде рабство заради дурних папірців… – Гірко посміхається й наливає ще один бокал. – Керівництво, мов Гамельнський щуролов,[1] – усі танцюють під його дудку.
Начальник пожартував – усі мають сміятися.
Смійся, жінко, у якої вдома тяжко хвора дитина! І вона регоче, мов божевільна.
Зубоскаль, чоловіче, у якого два дні тому помер батько! І він відригує утробний сміх.
Шкірся, юначе, у якого тиждень тому знайшли пухлину в голові! І він гигикає, приховуючи долонею сльози.
І все через гроші. Люди принижуються, вбивають і навіть помирають… – у неї стали пустими очі. Вона зараз переживала справжнє пекло. Не правда, що вона була бездушною й беземоційною. Щоразу, коли вона стуляла очі, то зносила горе й біль кожної людини, яку зустрічала. Можливо, це була й не прихильність, але це була справжня емпатія. Тасіта ніколи не зосереджувалася на собі. Передусім вона думала про людей, які її оточували, навіть якщо не любила їх і не знала. Тася кидалася на допомогу навіть заради ворога, заради людини, яка всією душею бажала їй зла.
– Збирайся. Час на роботу.
Йду з кухні. Навіть мені тяжко перебувати поруч із нею, коли вона така. Я занадто добре розумію, що вона переживає. Відчуваю, як пульсують у ній емоції.
Вона унікальна за своєю природою. Абсолютно не соціалізована людина. Більшість цінностей суспільства для неї нічого не значать. Її не цікавлять збагачення чи секс. Кохання чи родинні стосунки. Вона не певна своїх власних переконань. Часто вона нагадує заблукале породисте щеня, яке виросло, не розуміючи, кого можна кусати, а кого – ні.
Тасіта весь день пила. Вона переступила заборону пити на робочому місці. Півдня провела в напівп’яному стані. Майже не запам’ятала нікого з відвідувачів. Її гнітив обов’язок робити те, чого вона не бажала. До того ж, щиро кажучи, вона не була психологічно готова осилити покладену на неї повинність.
Повернувшись додому, Тася забилася в куток кімнати з черговою пляшкою вина. Її очі страшно світилися в напівтемряві. Вона згинула на сьогоднішній вечір.
Мобільний телефон знову не отримав відповіді. Вона люто виплеснула власний біль і судоми на стіну.
Перед
Гамельнський щуролов – персонаж німецької легенди доби середньовіччя, музика, дудар. За допомогою магії допоміг місту Гамельн позбутися пацюків. Однак магістрат не видав музиці обіцяну винагороду, тож чарівник вивів з міста усіх дітей і втопив так само, як напередодні гризунів. (
