Джейка продовжував пильно на мене дивитись, а потім підняв руку до голови.
– Я розумію, що не кожен може це усвідомити. Але так сталося. Я не думаю, що маю виправдовувати свої рішення перед кимось. Я справді стомилася сьогодні і вже маю йти додому.
Він нахилив голову набік і сказав:
– Не маю жодного уявлення, про що ви говорите.
Я насупила брови.
– Ви шкутильгаєте. Я помітив це. Ви ж живете у тому великому новому районі? Ви – та дівчина, що впала з даху. У березні. Чи квітні.
Раптом я його впізнала.
– О, ви… Ви були…
– Я лікар швидкої. Це ми по вас приїхали. Мені було цікаво, що з вами сталося далі.
Мене ледь не скрутило від полегшення. Я пробігла поглядом по його обличчю, волоссю, руках – і раптом згадала, майже рефлекторно, його підтримку, звук сирени, запах лимонів. Полегшено зітхнула.
– Усе добре. Нормально. Не те щоб дуже добре. У мене штифт у стегні, а мій новий бос – страшенний козел. А ще я ходжу в групу підтримки у вологому церковному холі з людьми… з людьми, які…
– Дуже сумні, – підказав Джейк. – Стегно відновиться. Воно, схоже, ніяк не заважає вашій танцювальній кар’єрі.
З грудей вирвався раптовий сміх.
– Та ні. Це не… Мій одяг – це саме тому, що мій бос козел. Я так зазвичай не вдягаюсь. У будь-якому разі… Дякую. Ох… – Я приклала руку до голови. – Це так дивно. Ви мене врятували.
– Добре, що я вас зустрів. Ми нечасто бачимо людей після всього.
– Ви чудовий спеціаліст. Це… ви дуже добрий. Я пам’ятаю це.
– De nada.
Я подивилася з нерозумінням.
– De nada. Це іспанською. Немає за що.
– А, ну добре. Тоді дякую ні за що.
Він усміхнувся й підняв свою величезну долоню завбільшки з весло.
А потім – не знаю, що мене примусило це зробити, – я сказала:
– Агов!
– Мене Сем звати. – Він озирнувся на мене.
– Семе, я не стрибала.
– Добре.
– Правда. Я знаю, що я тільки-но вийшла із зустрічі групи підтримки і все таке – але я просто хочу сказати, що я б не стала стрибати.
Він глянув на мене, наче хотів, щоб я зрозуміла: він почув.
– Добре це знати.
Ми ще з хвилину одне на одного дивилися, потім він знову підняв руку.
– Радий зустрічі, Луїзо.
Він одягнув шолом, Джейк сів позаду нього. Я дивилася, як вони від’їжджають, – і через це Джейк показово закотив очі, коли одягав свій шолом. Я згадала, що він казав під час зустрічі: «В основному спить із жінками».
Компульсивно спить із жінками.
– Ідіотка, – сказала я собі й пошкутильгала до своєї машини, що поволі кипіла у вечірній спеці.
5
Я жила на самісінькій околиці Сіті. Ну а для тих, хто сумнівався, навпроти була величезна яма під офісну будівлю, на огорожі
