цілувалися так, наче їм було взагалі все одно, чи побачить їх хтось. Коли я вийшла з машини і вони мене побачили, у нього навіть не стало совісті посоромитися. Він просто сказав, що немає причин сприймати це занадто вже емоційно, бо ми все одно б розійшлися після випуску. Навчання скінчилось, і це стало для мене полегшенням – бо хто ж хоче бути «тією дівчиною, яку покинув Вілл Трейнор»? Але мені було важко пережити це, бо наш розрив став для мене громом серед ясного неба. Потім він почав працювати в Сіті – і я написала йому та запропонувала зустрітися, щоб хоча б поговорити та з’ясувати, що, в біса, між нами сталося. Я ж вважала, що ми з ним були щасливі, розумієте? А він просто наказав секретарці прислати мені листівку: співчуваю, але розклад Вілла надзвичайно завантажений, на жаль, він не має часу і бажає вам усього найкращого. Усього найкращого. – Вона скривила обличчя.
Усередині я вся здригнулася від болю. Хоч як я хотіла вірити їй, мені довелося визнати, що ця версія історії звучить, наче страшна правда. Вілл і сам дивився на своє життя з новою ясністю й визнавав, що жахливо поводився з жінками, коли був молодий. («Я був цілковитим кретином», – казав він.)
Таня казала далі:
– А потім, місяці через два, я зрозуміла, що вагітна. У мене завжди була страшенно безладна менструація, я й гадки не мала, що пропустила вже дві – було аж надто пізно. Я вирішила зберегти дитину – і народилась Лілі. – Вона знов підняла підборіддя, наче готувалася захищатись. – Не було сенсу повідомляти його – після всього, що він сказав і зробив.
Моя кава вже давно вихолола.
– Не було сенсу?
– Він чітко дав мені зрозуміти, що не хоче мати зі мною нічого спільного. Він би вдав, що я зробила це навмисне, щоб його затягти у шлюб, або ще щось.
У мене від подиву впала щелепа, і я її закрила.
– Ви… Місіс Готон-Міллер, вам не здавалося, що він мав право знати? Що він захотів би познайомитися з дочкою? Незважаючи на те, що між вами сталося?
Вона поставила чашку.
– Їй шістнадцять, – зауважила я. – Коли він помер, їй було чотирнадцять чи п’ятнадцять. А це доволі довгий проміжок часу…
– У неї вже був батько – Френсіс. Він дуже добре до неї ставився. Ми були сім’єю. Ми сім’я.
– Я не розумію…
– Вілл не заслужив права її знати. – Ці слова повисли між нами в повітрі. – Він був сволотою, зрозуміло? Вілл Трейнор був егоїстичною сволотою. – Вона прибрала пасмо волосся з обличчя. – Звичайно, я й гадки не мала, що він потрапив в аварію. Мене це страшенно шокувало. Але, якщо чесно, не думаю, що це щось змінило б.
Мені знадобилася приблизно хвилина, щоб я знову могла говорити.
– Змінило б. Для нього б змінило.
Вона кинула на мене колючий погляд.
– Він убив себе, – говорила далі я, і голос трохи затинався. – Вілл обірвав своє життя, бо не мав жодної причини його продовжувати. Якби він знав, що в нього є дочка…
Вона звелася на ноги:
– Е,
