тих пір, коли глянеш на іволгу,Згадаєш райдугу – золоту дугу!
Вчитель вимикає магнітофон, потім говорить:
Був і я маленькою сірою пташкою,
Аж поки дітей не пізнав, як райдугу,
Коли є щось в мені і доброго – все від дітей!
Від найяскравішої райдуги людства.
Ти знаєш, скоро буде тридцять п’ять літ,
Як я вчителюю… Поранення,
Осколки біля серця;
Всі суперечки, всі бої мої —
Яка нікчемна і мала біда моя
Поряд з великим щастям – бути з дітьми!
Мар’яна i Вальтер з любов’ю
Ну що, знайшли, за чим приїхали?
Знайшов щось більше.
Шукав я правду – істину знайшов.
Ця істина – красива, наче казка.
Вона – з Кімнати Казки.
І на щоках у істини – дві ямочки,
Мар’яна знічується. Вальтер теж.
Я не жартую, Вчителю.
Перебування тут, у Павлищанах,
Мене переконало ось у чому.
Даруйте, мені все-таки здавалось,
Що вашій всеохоплюючій системі
Бракує трохи… твердості.
Хотіли симбіозу ви?
Тепер я просто переконаний,
Що жорсткість неможливо вводити
В стосунки вчителя й дітей.
Так, саме так. Я радий,
Що ви самі прийшли до цього висновку
З допомогою Януша Корчака і… Мар’яни.
З вашою допомогою, Вчителю.
Жорсткість – це страшна бацила!
У неї величезні інерційні сили.
Вона саморозкручується – немає впину.
І жорсткість в масці вимогливості
Розмножується міріадами.
І найпростіша логіка завершується:
Жорсткість жорстокістю стає…
Вчитель дивиться, як заплітаються водне пальці Мар’яни і Вальтера. Він намагається стріпнути видіння, що все настирливіше заполонює його, але годі. Перед Вчителем не Вальтер і Мар’яна, а Віра Сулима і гестапівець Функе. Віра – з мотузком на шиї, гестапівець в кашкеті з орлом.
Що за прокляття! Ти чого прийшов,
Ти знов прийшов до мене, кате мій.
Ти кажеш – вбив мене осколками своїми,
Ти кажеш – вже не виживу, проклятий.
Я, Функе, я забрав у тебе сина,
Ніколи він уже твоїм не буде,
Дорога йому інша – не твоя.
Мар’яна і Вальтер розплітають руки.
Він марить.
Поцілуй мене, Вальтере! Тут, при ньому.
Вальтер цілує Мар’яну.
Тепер пішли. Хай заспокоїться.
Виходять. Входять Дружина і лікар. Вчитель марить.
Мене ти переслідуєш повсюди,
Гер Функе, ти розставив щупальці на мене
То там то тут. Але щоб зашморгом
Обняти Віру, потім цілуватись.
І де я?
