style="font-size:15px;"> От завернув він до веселого й зажив там горя не знаючи, забув і про птаха, і про батька, і про всі добрі поради.
Другому короленкові, як і старшому братові, випало зустрітися з лисицею, яка дала йому добру пораду, і він теж на ту пораду не звернув уваги.
Коли він прибув до двох заїздів, то побачив в одному з них свого брата, що стояв біля вікна, а зсередини долинав гамір веселощів. Старший брат і покликав середульшого до цього заїзду. Чи треба казати, що й середульший брат лишився там?
І молодший короленко на узліссі зустрів лисицю, яка просила зглянутися над нею й дала йому слушну пораду.
Добрий юнак сказав:
– Не бійся, лисонько, я тобі жодного лиха не заподію…
– І не пошкодуєш про це, – відповіла лисиця, – а щоб швидше тобі добратися, сідай мені на хвіст!
І щойно він усівся, лисиця так швидко помчала його через пень та через колоду, що тільки волосся його на вітрі маяло.
Коли вони наблизилися до села, юнак зійшов із лисячого хвоста й послухався її доброї поради: зупинився в поганенькому заїзді, навіть не глянувши на другий, і спокійно там переночував.
Наступного ранку, коли він вийшов із села в поле, лисиця вже чекала на нього й сказала:
– Я тобі вкажу, що далі слід робити. Іди все прямо, і прийдеш до замку, перед яким безліч сторожів лежатимуть, але ти на них не зважай, бо всі вони спатимуть, аж хропітимуть. Пройди між їхніми рядами простісінько до замку, а в замку – через усі кімнати, доки не прийдеш до тієї, в якій золотий птах сидить у дерев’яній клітці. Поряд поставлено там і порожню золоту клітку для годиться, але дивись – не пересаджуй птаха з поганої клітки в золоту, інакше може з тобою велике лихо статися.
Сказавши все це, лисиця знову підставила юнакові свого хвоста, той на нього всівся, і помчала вона його через пень, через колоду так швидко, що тільки волосся його на вітрі маяло.
Коли юнак прибув до замку, він усе так і знайшов, як йому казала лисиця.
Прийшов короленко і до тієї кімнати, де золотий птах сидів у дерев’яній клітці, а золота клітка поряд стояла.
І подумав юнак, що було б дивно, якби він залишив такого чудового птаха в простій і поганій клітці, коли є поряд красива, золота, тому він відчинив дверцята дерев’яної клітки й пересадив птаха до золотої.
Тієї ж миті птах пронизливо скрикнув, сторожі прокинулись, прибігли мерщій у ту кімнату, схопили юнака й повели його до в’язниці.
Наступного ранку його вивели на суд, а що він у всьому зізнався, то його засудили на смерть. Однак король сказав, що готовий подарувати йому життя за однієї умови: якщо він візьметься добути для нього золотого коня, який мчить швидше за вітер.
– Якщо ти добудеш цього коня, – сказав король, – я тобі в нагороду віддам золотого птаха.
Короленко рушив у путь-дорогу, однак журився й зітхав, геть не знаючи, де йому слід шукати цього золотого коня.
І
