стосується практики попереднього переконання, тому що комунікатор, який зосереджує увагу аудиторії на головному елементі повідомлення, заздалегідь надає йому значущості. Такий вид переконання відповідальний за провідну, на думку багатьох людей, роль новинних служб у формуванні громадської думки (визначення порядку денного). Основний принцип теорії визначення порядку денного полягає в тому, що медіа рідко спричиняють зміни своєю безпосередньою діяльністю, зокрема подачею переконливих фактів, які спонукають аудиторію змінити свою позицію; їм значно легше переконати опосередковано, висвітлюючи одні питання й події більше, ніж інші. Це висвітлення підштовхує споживачів інформації – унаслідок того, що вони приділяють певним питанням більше уваги, ніж іншим, – до висновку, що ці питання потрібно враховувати насамперед під час формування своєї позиції. Як писав політолог Бернард Коен: «Можливо, пресі в більшості випадків не вдається вказувати людям, що їм треба думати, але вона з дивовижною ефективністю вказує їм, про що думати». Згідно з цим поглядом, під час виборчої кампанії найбільші шанси на перемогу має кандидат із кращою позицією стосовно питання, яке в цей час найбільше висвітлюють у медіа.
Цей результат не має викликати занепокоєння за умови, що медіа найбільше висвітлюють найважливіше (або найважливіші) питання для суспільства на час голосування. На жаль, на вибір матеріалу часто впливають інші фактори, наприклад, те, простий він чи складний, захопливий чи нудний, знайомий чи незнайомий для працівників служби новин, вартість його вивчення і навіть те, чи відповідає він політичним переконанням директора.
Улітку 2000 р. на головному вокзалі Дюссельдорфа в Німеччині внаслідок вибуху саморобної бомби постраждало кілька іммігрантів зі Східної Європи. Хоча доказів так і не знайшли, правоохоронці відразу запідозрили, що це справа рук праворадикального угруповання, яке виступає проти мігрантів. Сенсаційний бік цієї події – одна з постраждалих унаслідок нападу втратила не лише ногу, а й дитину, яку вона носила під серцем, – спричинив зливу матеріалів про праворадикальних екстремістів у Німеччині впродовж наступного місяця. Опитування, проведені в цей час, показали, що відсоток німців, які вважали праворадикальний екстремізм найважливішою проблемою в країні, зріс від майже нуля до 35 % і повернувся до попереднього показника в місяці, коли повідомлення, присвячені цій темі, пішли на спад.
Ближче до нашого часу схожий ефект виник у Сполучених Штатах Америки. З наближенням десятої річниці терористичної атаки 11 вересня 2001 р. історії, пов’язані з 9/11, досягли свого піку за кілька днів до цієї дати, а в наступні тижні їх різко поменшало. У процесі опитувань, проведених у цей час, громадян просили назвати дві особливо важливі події останніх сімдесяти років. За два тижні до річниці, до того, як почався шквал повідомлень у ЗМІ, приблизно 30 % опитаних назвали 9/11. Але з наближенням річниці й посиленням медійної кампанії респонденти почали частіше згадувати про 9/11 – показник
