style="font-size:15px;"> – Ґурні каже, що нема нічого вишуканого в убивстві вістрям. Смерть потрібно завдавати лезом.
– Ґурні – романтик, – прогуркотів Герцог. Розмови про вбивства з уст сина раптово засмутили його. – Я хотів би, аби тобі ніколи не довелося вбивати, але якщо виникне така потреба, роби це, як можеш – байдуже, лезом чи вістрям. – Він глянув на вікно на стелі, яке заливав дощ.
Простеживши за поглядом батька, Пол подумав про вологе небо, якого на Арракісі він ніколи не побачить, – і думка про небо перенесла його у віддаленіші простори.
– А кораблі Гільдії справді настільки великі?
Герцог поглянув на сина.
– Це ж ти вперше залишиш планету. Так, вони великі. Ми полетимо на гайлайнері, бо мандрівка буде довгою. Гайлайнер справді величезний. Усі наші фрегати та транспортери помістяться в кутку його трюму – ми будемо лишень крихітною часткою вантажу.
– І нам не можна виходити зі своїх фрегатів?
– Це частина тієї ціни, яку ми платимо за охорону Гільдії. Кораблі Харконненів можуть стояти впритул, але нам не буде чого боятись. Харконнени двічі подумають, перш ніж ризикувати своїми транспортними привілеями.
– Тоді я спостерігатиму за всім крізь наші екрани. Хочу побачити гільдієра.
– Ти цього не зробиш. Навіть їхні агенти ніколи не бачили гільдієра. Гільдія настільки ж ревно оберігає свою приватність, як і монополію. Не роби нічого, що могло б позбавити нас транспортних привілеїв, Поле.
– Гадаєш, вони ховаються, бо мутували та більше не схожі на… людей?
– Хтозна? – знизав плечима Герцог. – Цю таємницю ми навряд чи розгадаємо. У нас є нагальніші проблеми – зокрема ти.
– Я?
– Твоя мати хотіла, щоб саме я розповів тобі про це, сину. Розумієш, у тебе, можливо, є здібності ментата.
Пол витріщився на батька, на мить утративши дар мови.
– Ментат? Я? Але ж…
– Хават підтверджує це, сину. Так і є.
– Але я гадав, що тренування ментата починається з народження, і йому не можна казати про навчання, бо це може вповільнити раннє… – Юнак змовк на півслові, усі деталі його життя склалися в одну сліпучу картину. – Он як.
– Настає день, – сказав Герцог, – коли потенційний ментат має дізнатися, що відбувається. І відтоді з ним нічого не можна робити. Ментат має право обирати: продовжувати навчання чи припинити його. Деякі можуть продовжувати науку, інші ж не здатні на це. Лише потенційний ментат може точно відповісти за себе.
Пол потер підборіддя. Особливі тренування з Хаватом та матір’ю – мнемоніка, концентрування уваги, м’язовий контроль, загострення почуттів, вивчення мов і нюансів голосу – усе тепер сприймалося його розумом по-новому.
– Одного дня ти станеш Герцогом, мій сину, – промовив батько. – Герцог-ментат став би грізним суперником для своїх ворогів. Ти можеш вирішити зараз… чи тобі потрібно трохи часу?
У відповіді хлопця не було ані краплі вагань.
– Я
