під час перельоту на Арракіс, – подумав він. – Там буде не до спочинку».
– Не надто важка, – відповів Пол. – Усе таке… – він знизав плечима.
– Так. Що ж, завтра ми відбуваємо. Було б добре вселитися в наш новий дім, зоставивши всі розчарування позаду.
Пол кивнув, опираючись словам Превелебної Матері, що раптово зринули в його голові: «…батька ніяк не порятуєш».
– Батьку, – почав Пол. – Арракіс настільки небезпечний, як усі кажуть?
Герцог змусив себе невимушено махнути рукою, присів на край столу та всміхнувся. У його голові повністю вималювалася схема подальшої розмови – навичка, яка ставала йому в пригоді, коли треба було розвіяти сумніви солдатів перед боєм. Та слова зблякли ще до того, як пролунали, перекреслені єдиною думкою: «Це мій син».
– Там буде небезпечно, – визнав він.
– Хават сказав мені, що в нас є плани на фрименів, – промовив Пол і миттю замислився: «Чому я не розповів про сказане старою? Як удалося їй закрити мої вуста?»
Герцог помітив стурбованість сина:
– Хават, як завжди, бачить головну можливість. Та вона не єдина. Я ще покладаю надії на Добропорядний Альянс Прогресивних Торговців – ДАПТ. Віддаючи Арракіс мені, Імператор змушений надати мені також місце в директораті ДАПТу… непогана перспектива.
– ДАПТ контролює прянощі.
– Й Арракіс із прянощами – наша стежка в ДАПТ, – додав Герцог. – Але ДАПТ – це не лише меланж.
– Превелебна Матір попереджала тебе? – бовкнув Пол. Він стиснув кулаки, відчувши, як долоні стали слизькими від поту. Така ціна за можливість поставити запитання.
– Хават казав, що вона налякала тебе своїми застереженнями щодо Арракіса, – сказав Лето. – Не дозволяй страхам жінок затьмарювати твій розум. Жодній панні не подобається, коли любі їй люди в небезпеці. Ті застереження спрямовувала рука твоєї матері. Сприйми це як знак її любові до тебе.
– Чи відомо їй про фрименів?
– Так, і ще багато про що.
– Тобто?
Герцог замислився: «Правда може виявитися гіршою за його припущення, та навіть небезпечні факти мають цінність, якщо тебе навчили давати їм раду. І саме цих навичок бракує моєму синові. Це треба виправити. Але ж він іще такий юний».
– Деякі товари вислизають із-під впливу ДАПТу, – відповів Герцог. – Лісоматеріали, віслюки, коні, корови, ягнята, гній, акули, китова шерсть – усе найпрозаїчніше та все найекзотичніше… навіть наш бідний рис пунді із Каладана. Усе, що може доправити Гільдія, – мистецтво з Еказа, машини з Річези та Ікса. Але все це тьмяніє перед меланжем. За жменю прянощів можна купити дім на Тупайле. Їх неможливо синтезувати – можна лише добути на Арракісі. Вони унікальні та мають справжні геріатричні властивості.
– І тепер їх контролюємо ми?
– До певної міри. Однак важливо враховувати, що всі Доми залежать від прибутків ДАПТу. І неймовірний потік цих
