Боб і Шарлотта пам’ятали про обережність, адже обоє мали що втрачати.
Того вечора, коли Шарлотта приготувала запечене курча, Дженні сиділа на ліжку, не маючи снаги витримувати себе більше жодної хвилини. Вона чула, як мати вийшла, щоб забрати Лукаса із секції, як вони потім повернулися додому. Дівчина намагалася дочекатися, поки батьки ляжуть спати, але вони знову завели свої безкінечні суперечки. Тим часом Дженні витягла запас пігулок, поцуплених із ванних кімнат її приятелів, і вибрала якусь маленьку білу. Це завжди були ксанакс, лоразепам чи валіум. Дівчина не розрізняла їхні назви, але завжди впізнавала той ефект, який вони чинили, якщо їх ковтнути. За двадцять хвилин вона вже спала. Наступного ранку Дженні поїхала до школи на автобусі. Мати помахала їй на прощання. Вона просиділа в школі уроки домашнього господарства, хімії та історії. В обід відпросилася додому.
Як я вже казав, Боб Салліван балотувався в законодавчі збори штату. Тому його дружина Френ найняла детектива, щоб той стежив за ним і збирав докази. Зауважу, люди відчувають, коли щось не гаразд. Навіть якщо справжня довіра вже зникла зі шлюбу, раптові зміни в поведінці партнера важко не помітити. Вдоволення, наприклад, приховати непросто. У випадку Боба його дружина надто добре його знала.
Того дня, коли Дженні відпросилася додому, Шарлотта і Боб зустрічалися в будиночку біля басейну. Це невелике приміщення – кімната для переодягання три на три метри з ванною. Там стояла канапа, була підлога з плитки, розсувні двері, полиці для рушників, парасолі від сонця та інші речі для басейну. А ще маленький звукозаписувальний пристрій, встановлений детективом, якого найняла Френ Салліван.
Ось що він записав:
[зачиняються двері, щось постукує, жіночий голос грайливо сміється]
– Шшш, ходи до мене, красуне.
[звуки поцілунків, важке дихання]
– Скільки в тебе часу?
– Півгодини, щоб зідрати з тебе одяг і розкидати по підлозі.
[знову сміх, зітхання, шарудіння одягу]
– Ти жадаєш мого рота? Хочеш, я сьогодні тобі відлижу?
– Так.
[жіночі зітхання, чоловічий стогін]
– Якби ти була моєю дружиною, я б тобою щодня вечеряв.
[збуджені жіночі зітхання]
– Чекай, зупинись…
[стурбований жіночий голос]
– Що таке?
[чоловічий голос, теж стурбований]
– Двері ванної… Вони зачинені, але під дверима… Здається, там світло.
[жіночий голос, шепіт]
[шурхіт, потім тиша]
[голосний жіночий крик]
– О Господи! О Господи!
[нажаханий чоловічий голос]
[жінка кричить]
– Допоможи! Допоможи їй! Моя дитино, о дівчинко моя!!!
– Вона жива? От лайно!
– Хапай
