Якою брехнею, яким обманом здійнявся він так високо. Не без печалі згадав він про лампу, яку залишив у саду, що вона миготить там зараз під вітром. Сльози забриніли в його очах від думки про слона і про вчителя: обидва, напевне, зараз мирно сплять. Потім він згадав про жінку, яку кохав. Вона та всі інші безпечно дивляться сни у своїх ліжках, а його зараз уб’ють лише за те, що він опинився там, де не мав опинитися, і побачив те, чого не мав побачити. А все через допитливість – цю безсоромну, безмежну цікавість, яка завжди приносила йому тільки лихо. Джахан мовчки проклинав себе.
Отаке красивими літерами слід написати на його могилі:
Тут спочива чоловік, якого цікавість занапастила,
Доглядач тварини і архітекторів учень.
Помолись, перехожий, за душу дурня цього.
На жаль, поряд не було нікого, кому можна було б передати цю свою останню волю.
Того самого вечора на іншому кінці Стамбула не спала кахья,[5] вона перебирала чотки пальцями однієї руки. Щоки її були зморшкуваті, немов родзинки, худорлява постать горбилася, від старості ослаб зір. Однак у домі свого пана жодна дрібниця не уникала її ока. Кожен закуток, кожна тріщина, крива петля у дверях, рипуча сходинка… Ніхто під цим дахом не знав будинок так добре, як вона, і ніхто не був так, як вона, відданий своєму пану та володарю. У цьому стара кахья не сумнівалася.
Довкола було тихо, тільки з кімнат слуг долинало хропіння. Час від часу її вухо вловлювало тихий, ледь-ледь помітний подих із-за зачинених дверей бібліотеки. Там спав Сінан після того, як знову засидівся за роботою допізна. Зазвичай від проводив вечори із родиною, йшов вечеряти в гаремлик,[6] де жила його дружина з дочками й куди ніколи не заходив жоден учень. Але нині, як і багато ночей до того, підкріпившись після цілоденного посту,[7] він повернувся до своїх креслень і заснув посеред книжок і сувоїв у кімнаті, яка перша в цьому великому, просторому будинку зустрічала сонце. Кахья приготувала йому там ложе: постелила мату на килимі.
Дуже багато він працює, а йому вже вісімдесят п’ять років. У такому віці чоловікові годиться відпочивати, добре їсти і молитися в оточенні дітей та онуків. А ті сили, які ще лишаються в його тілі, йому належить використовувати на паломництво до Мекки; коли ж він загине дорогою – то й на краще для його душі. Чому господар не готується до майбутнього життя? А якщо готується, то що йому робити на будівництві, нащо бруднити пилом і землею свої гарні каптани? Подумки сварячи господаря за неналежну його рокам працьовитість і недбалість у справах душі, кахья також сердилася й на султана та кожного із візирів, які змінювали одне одного, – як вони можуть змушувати чоловіка так тяжко працювати? – а ще на Сінанових учнів за те, що вони не знімуть зайвий тягар із плечей її пана. От ледачі хлопці! Та й хлопцями їх уже й не назвати. Вона їх знала ще відтоді, як вони були зеленими новачками. Нікола – найбільш обдарований, але й найсором’язливіший;
Головна служниця в домі.
Жіноча половина дому.
Дія відбувається в Рамадан – місяць посту, упродовж якого мусульмани не їдять і не п’ють протягом світлового дня.
