за двадцять перша, коли говорив із провідником, – сказав мсьє Бук.
– Це правда, – підтвердив Пуаро. – Я сам чув, як це сталося. Це було востаннє?
– Так.
Пуаро повернувся до лікаря, який продовжував:
– Вікно в купе мсьє Ретчетта було відчинене навстіж, що дозволяє припустити, що вбивця втік саме так. Проте, на мою думку, вікно відчинили, щоб збити нас із пантелику. Той, хто втік би в такий спосіб, мав залишити чіткі сліди на снігу. А їх не було.
– Отож, злочин виявили… Коли? – спитав Пуаро.
– Мішель!
Провідник випрямився. Його обличчя й досі було бліде й перелякане.
– Розкажіть цьому джентльмену, що саме сталося, – наказав мсьє Бук.
Чоловік говорив уривками.
– Камердинер того мсьє Ретчетта сьогодні вранці кілька разів стукав у його двері. Відповіді не було. Потім, приблизно півгодини тому, підійшов офіціант із вагона-ресторану. Він цікавився, чи мсьє замовлятиме déjeuner[31]. Ви ж розумієте, була одинадцята година. Я відімкнув йому двері власним ключем. Але дверний ланцюжок також був застібнутий. Ніхто не озвався, і було дуже тихо, і холодно, дуже холодно. Вікно відчинене, і сніг залітав у купе. Я подумав, що, можливо, у того джентльмена стався напад. Тому покликав chef de train. Ми зламали ланцюжок і увійшли всередину. Він був… Ah! c’était terrible![32]
Він знову затулив обличчя руками.
– Двері були зачинені зсередини на ключ і ланцюжок, – задумливо сказав Пуаро. – То ж не самогубство, га?
Лікар-грек уїдливо хмикнув.
– Чи чоловік, що коїть самогубство, завдасть собі десять, дванадцять чи п’ятнадцять ножових поранень? – запитав він.
Очі Пуаро широко розплющилися.
– Нечувана жорстокість.
– Це жіночих рук справа, – уперше втрутився в розмову chef de train. – Судячи з усього, це зробила жінка. Тільки жінка може завдати стільки ран.
Доктор Константін задумливо зморщив обличчя.
– То мала б бути неймовірно сильна жінка, – сказав він. – Я не планую обговорювати технічні деталі, оскільки це лише заплутає справу, але можу вас запевнити, що два чи три удари були такої сили, що пройшли крізь тверді тканини кісток і м’язів.
– Зрозуміло, що злочин учинив непрофесіонал, – сказав Пуаро.
– Узагалі дилетант, – підтвердив доктор Константін. – Здається, ударів завдавали безладно, навмання. Деякі просто ковзнули, майже не нашкодивши. Неначе хтось заплющив очі, а тоді сліпо знову й знову шалено наносив удари.
– C’est une femme[33], – сказав chef de train. – Жінки такі. Коли їх розлютити, у них страшна сила. – І він так переконано закивав, що всі запідозрили, що chef de train знав це з власного досвіду.
– Можливо, я зроблю свій внесок до інформації, яку ви зібрали, – сказав Пуаро. – Мсьє Ретчетт учора звертався до мене. Він сказав, наскільки я зрозумів, що його життя в небезпеці.
– Його «грохнули», як кажуть американці, еге ж? – сказав
Обід (
О! То було жахливо (
Це жінка (
