почувалися слабкими, – на найбільш віддалених, покинутих залізничних постах – а не там, де вони були сильними. Команда Редвуд-Сіті перехоплювала кидки з-за бокової лінії, тобто на тому етапі гри, на якому чудова команда є не менш вразливою за слабку. Давид відмовився боротися з Голіафом на близькій дистанції, на якій він безсумнівно програв би. Він став далеко від нього, використовуючи всю долину як бойовище. Дівчата з Редвуд-Сіті дотримувалися такої самої тактики. Вони захищали дев’яносто чотири фути баскетбольного майданчика. Пресинг по всьому майданчику залежить від ніг, а не від рук. Він замінює вміння зусиллями. Це баскетбол для тих, хто, як і бедуїни Лоуренса, не звик до формальних бойових дій, але має такі переваги, як рухливість, витривалість, особистий інтелект і хоробрість.
– Ця стратегія виснажує, – сказав Роджер Крейґ.
Він з Ранадіве пригадували баскетбольний сезон своєї мрії у конференц-залі компанії з виробництва програмного забезпечення, яка належить Ранадіве. Вівек стояв біля дошки, схематично зображуючи пресинг Редвуд-Сіті. Крейґ сидів за столом.
– Мої дівчата мусили бути в кращій формі, ніж інші, – сказав Ранадіве.
– Він змушував їх бігати! – додав Крейґ, киваючи.
– Фактично ми дотримувалися футбольної стратегії, – пояснив Ранадіве. – Я змушував їх бігати, бігати, бігати. Я не міг навчити їх добре грати за такий короткий проміжок часу, тому ми працювали над тим, щоб вони були в гарній формі й розуміли гру на базовому рівні. Ось чому налаштування відіграє таку значну роль, адже ти втомлюватимешся.
Ранадіве сказав «втомлюватимешся» зі схвальними нотками в голосі. Його батько був пілотом, якого індійський уряд арештував за те, що він постійно ставив під сумнів безпеку індійський літаків. Ранадіве вступив до Массачусетського технологічного інституту після того, як побачив документальний фільм про цей заклад і вирішив, що він йому ідеально підходить. Це було в 1970-х роках, коли для навчання за кордоном індійський уряд повинен був дозволити видачу іноземної валюти, і Ранадіве жив у наметі біля офісу керівника Резервного Банку Індії, аж поки не отримав гроші. Ранадіве худорлявий і тонкокостий, у нього тяжка хода й незворушний вигляд. Але не слід приймати це за байдужість. Ранадіве непохитні.
Він повернувся до Крейґа:
– Який у нас був девіз?
Обидва чоловіки на мить задумались, а відтак радісно в один голос вигукнули: «Один, два, три, налаштувались!»
Уся філософія Редвуд-Сіті ґрунтувалася на готовності бути наполегливішими за всіх інших.
– Якось до команди долучилися нові дівчата, – сказав Ранадіве, – і на своєму першому тренуванні я розповів їм: «Дивіться, ось що ми робитимемо». Я промовив: «Уся справа в налаштуванні». І в команді була нова дівчина, щодо якої я не був певен, чи зрозуміє вона важливість налаштування. А потім ми вигукнули наш девіз і вона сказала: «Ні, не “один, два,
