перевірки теорії – і в природних експериментів є купа переваг над формальними. Отже, що буде, якщо використати природний експеримент Коннектикуту й порівняти рік до року результати кожної дитини, яка потрапила в малий клас, із результатами за той час, коли учнів було багато? Економіст Керолайн Гоксбі саме так і вчинила. Вона проаналізувала кожну початкову школу в Коннектикуті й ось що з’ясувала: нічого! «Багато досліджень показують, що не можна виявити статистично значущий вплив певної зміни підходів, – каже Гоксбі. – Це не означає, що впливу не було. Це лиш указує, що вони не змогли вивести його з даних. У моєму дослідженні підрахунки дуже точно демонструють, що результат близький до нуля. Я дістала рівно нуль. Тобто, жодного впливу немає».
Звичайно, це тільки одне дослідження. Проте аналіз усіх експериментів щодо розміру класів – а їх за останні роки провели кілька сотень – не прояснює цю картину. 15 % із них наводять статистично значущі докази того, що учні навчаються краще в менших класах. Приблизно така сама кількість досліджень показує, що учні навчаються гірше в менших класах. 20 % узгоджуються з експериментом Гоксбі й доводять, що розмір класів ніяк не впливає на успішність. Решта праць наводять певні докази на підтвердження обох припущень, але їх не досить для обґрунтованих висновків. Типове дослідження розміру класу завершується таким абзацом:
«У чотирьох країнах – Австралії, Гонконгу, Шотландії та США – наша ідентифікаційна стратегія дає дуже неточні результати, які не дозволяють упевнено говорити про вплив розміру класу на успішність. У двох країнах – Греції та Ісландії – відзначається вагомий позитивний вплив менших класів. Франція – єдина країна, в якій простежуються суттєві відмінності між викладанням математики і природничих наук: тимчасом як зменшення математичних класів дає відчутний і вагомий ефект, у природничих класах такого ефекту немає. У дев’яти шкільних системах кількість учнів істотно не вплинула на викладання математики й природничих наук: у двох бельгійських школах, а також у Канаді, Чехії, Кореї, Португалії, Румунії, Словенії та Іспанії. Нарешті, ми можемо говорити про брак будь-якого суттєвого причинового впливу розміру класу на успішність учнів у двох країнах – Японії та Сінгапурі».
Ви помітили? Дослідивши тисячі сторінок даних про успішність учнів із вісімнадцяти різних країн, економісти дійшли висновку, що лише у двох із них – Греції та Ісландії – «відзначається вагомий позитивний вплив менших класів». Греція та Ісландія? Намагання зменшити розмір класів у США призвело до того, що з 1996 по 2004 рік кількість учителів збільшилася приблизно на четверть мільйона. За цей період витрати на одного учня в США зросли на 21 % – і майже всі ці десятки мільярдів доларів пішли на оплату праці цих додаткових учителів. Можна впевнено заявляти, що за останні двадцять років у жодній професії світу число працівників не збільшилося так помітно за такий короткий проміжок часу й таким коштом.
