місяць з Едом: як ми орендували собі на «Алеріоні»[132] тридцятифутову[133] красуню та курсували нею поміж грецьких островів, відскакуючи від берегів Санторині й Делоса, Наксоса і Міконоса.
– Лише ми удвох, – пригадую я, – несемося під вітрами Егейського моря.
– Майже як у «Мертвому штилі»,[134] – каже Джейн.
Я роблю ковток вина.
– У «Мертвому штилі» вони, здається, були в Тихому океані.
– Ну, якщо не брати це до уваги, тоді точно, як там.
– І вони подалися у плавання, щоб оговтатися після нещасного випадку.
– Добре, ти маєш рацію.
– А потім вони врятували психопата, який намагався їх вбити.
– Ти даси мені донести думку, чи ні?
Доки вона супиться над шаховою дошкою, я риюся в холодильнику, витягую батончик «Тоблерон»[135] і грубо нарізаю ножем. Ми сидимо за столом, смакуємо. Солодощі на вечерю. Як любить Олівія.
Пізніше:
– До тебе хтось заходить? – Вона погладжує свого слона та суне його по дошці.
Я хитаю головою, протискуючи вино вниз по горлу.
– Ніхто. Ти та твій син.
– Чому? У чому справа?
– Не знаю. Батьки померли, а я надто багато працювала, щоб ще мати час заводити купу друзів.
– І з роботи нікого?
Я думаю про Веслі.
– У мене був лише один співробітник, – кажу. – Тож тепер у нього удвічі більше справ.
Вона дивиться на мене.
– Сумно це.
– І не кажи.
– У тебе хоч телефон є?
Я показую на домашній телефон, що сховався в кутку кухонної стійки, а тоді плескаю по своїй кишені.
– Давній-предавній айфон, але він досі працює. На випадок, якщо дзвонить мій психіатр. Чи ще хтось. Мій орендар.
– Твій гарненький орендар.
– Мій гарненький орендар, так. – Я сьорбаю вина і забираю її королеву.
– Це було жорстко, – вона змахує крупинки попелу зі столу та заливається реготом.
Після другої гри вона просить провести їй екскурсію по дому. Я вагаюся лише якусь мить; останньою людиною, яка розглядала цей будинок з першого поверху до даху, був Девід, а до нього… я вже й не пригадаю. Біна ніколи вище першого поверху не підіймалась; доктор Філдінґ обмежується лише бібліотекою. Сама ідея здається інтимною, наче я зараз вестиму за руку нового коханця.
Та я погоджуюся і проводжу її кімната за кімнатою. Червона кімната: «Я ніби замкнена в артерії». Бібліотека: «Скільки книжок! Ти їх усі прочитала?» Я хитаю головою. «Ти взагалі їх читала?» Хихочу.
Спальня Олівії: «Як на мене, вона замаленька? Надто маленька. Їй потрібна кімната на виріст, як у Ітана».
По інший бік мій кабінет.
– Побий мене грім, – каже Джейн. – А тут є чим зайнятися, у такій кімнаті.
– Я тут переважно граю в шахи та спілкуюся з
«Alerion Yachts» – компанія, що займається продажем і орендою яхт.
Приблизно 9,1 м.
«Dead Calm» (1989) – австралійський трилер реж. Філіппа Нойса. Дія відбувається на яхті посеред Тихого океану.
