одного із західних штатів, одружився порівняно пізно. У нього народилося троє синів – Філіп, Стівен та Арнольд. Ще замолоду, не розраховуючи, що у нього буде прямий спадкоємець, він усиновив хлопчика, на його думку, дуже здібного та перспективного, на ім’я Джон Стрейк. Походження той був доволі темного: хтось казав, що він підкидьок, хтось вважав циганом. Можливо, остання чутка була пов’язана з тим, що Елмер на схилі років ударився в похмурий окультизм, хіромантію й астрологію, і, за словами його синів, Стрейк заохочував ці захоплення. Втім, сини ще багато чого патякали. Вони казали, ніби Стрейк – ще той негідник, а головне – майстерний брехун. Він геніально, в одну мить винаходив відмовки і подавав їх так, що міг одурити будь-якого детектива. Але, можливо, що це – упередження, достатньо природне, мабуть. Ви, ймовірно, вже здогадуєтеся, що сталося. Стариган залишив усе без винятку прийомному синові, і після його смерті сини опротестували заповіт. Вони доводили, що батько був украй заляканий і втратив волю, якщо не розум. За їхніми словами, незважаючи на протести доглядальниць і рідних, Стрейк найзухвалішим і незвичайним чином пролазив до нього і тероризував нещасного на смертному одрі. Як би там не було, їм вдалося довести, що покійний був не при собі, і суд визнав духовний заповіт недійсним. Таким чином, сини отримали спадщину. Подейкують, що Стрейк оскаженів і присягнувся, що вб’є всіх трьох, одного за одним. По захист до нас звернувся третій і останній із братів, Арнольд Елмер.
– Третій і останній? – перепитав патер Браун, серйозно глянувши на співрозмовника.
– Атож, – сказав Бойн. – Двоє інших померли.
Вони помовчали, потім гість продовжив:
– Звідси і починається та частина історії, яка залишається під сумнівом. Немає доказів, що вони вбиті, але, можливо, що це і так. Старший, котрий став поміщиком, нібито наклав на себе руки в саду. Інший, промисловець, потрапив головою в машину в себе на фабриці. Може, він оступився, впав… Але якщо їх убив Стрейк, то він дуже спритно все облаштував і спритно вислизнув. З іншого боку, можлива і манія переслідування, що дала підстави для збігів. Тямите, що мені треба? Мені потрібен меткий чоловік, до того ж особа неофіційна, котрий міг би піднятися нагору, побалакати з Арнольдом Елмером і скласти про нього своє враження. Ви зумієте відрізнити людину, одержиму нав’язливою ідеєю, від людини, котра каже правду. Я хочу, щоб ви розвідали все перед тим, як ми візьмемося за справу.
– Дивно, що вам не довелося взятися за це раніше, – зауважив патер Браун. – Триває все, мабуть, уже давненько. Чому він звернувся до вас саме зараз?
– Мені воно, звісно, спадало на гадку, – відповів доктор Бойн. – Він подає причину, але, зізнаюся, вона такого штибу, що мимоволі спитаєш: чи не фантазія тут хворого мозку? За його словами, всі слуги раптом застрайкували і подалися геть, ось він і змушений просити, щоб поліція взяла на себе охорону його оселі. Розслідування показало, що втеча слуг справді відбулася. І в місті, певна річ, шириться купа вигадок, дуже односторонніх. Якщо
