опустився в інше крісло, охопивши руками коліна. Коли він підвів очі, в них з’явився м’який і задумливий вираз, а голос звучав доброзичливо й упевнено.
– Зрозумійте, – сказав він, – я аж ніяк не хочу, щоб ви вважали мене за схибнутого. Розум привів мене до цих висновків, бо, на жаль, тільки розум до них і спричиняється. Я багато книг перечитав, адже я один успадкував пізнання батька в цій темній царині, а відтак – і його бібліотеку. Але те, про що я хочу вам розповісти, не вичитано з книг, я бачив усе на власні очі.
Священик кивнув, а його співрозмовник ніби підшукував слова.
– Щодо старшого брата я спочатку був не зовсім упевнений. У тому місці, де його знайшли, не було ніяких слідів, жодних відбитків ніг. І револьвер лежав біля нього. Але він тільки-но отримав загрозливого листа від нашого ворога – це без сумніву, на листі був знак – крилатий кинджал, одна з його проклятих кабалістичних штучок. І служниця казала, що в напівтемряві бачила, як уздовж стіни саду щось повзло. Це була не кішка – надто вже велика. Теревенити більше не буду. Скажу одне: якщо вбивця і був, йому вдалося не залишити жодних слідів. Та коли загинув брат Стівен, було дещо інакше, і з того часу я все збагнув. Машина стояла на помості, біля підніжжя фабричної труби. Я вихопився на поміст відразу ж після того, як він упав, убитий залізним молотом. Я не бачив, щоб його вдарило щось, але… бачив те, що бачив. Тієї миті великий клуб диму закривав від моїх очей фабричну трубу, але в одному місці раптом утворилася діра, і нагорі стояла постать, загорнута в чорний плащ. Сірий дим на мить затулив її від мене. Коли дим розсіявся, я глянув на трубу. Там нікого не було. Я людина розумна, то нехай інші розумні люди пояснять мені, як можна потрапити на таку висоту й як спуститися звідти?
Він поглянув на патера Брауна, посміхаючись, немов сфінкс, а потім, помовчавши, сказав коротко:
– Череп у брата розкроївся, але тіло не постраждало. І в одній із кишень ми знайшли загрозливого листа, отриманого напередодні, – листа з крилатим стилетом. Я впевнений, – серйозно продовжував він, – що символ «крилатий кинджал» обраний не випадково. Що б не чинив цей жахливий чоловік, все – навмисно. В голові у нього переплуталися і найскладніші плани, й усілякі, нікому не відомі визначення, шифри, образи без назв. Він належить до найгіршого на світі типу людей – до типу злих містиків. Я, звісно, не стверджую, що відгадав усе приховане під цим символом. Але є якийсь зв’язок між символом і незвичайними, злочинними діями цього чоловіка, котрий ширяє, як коршак, над нашою родиною. Чи можна не бачити зв’язку між крилатим кинджалом і смертю Філіпа – смертю на галявині власного будинку, де не залишилося навіть найменших слідів на траві чи в пилу доріжок? Чи можна не бачити зв’язку між крилатим кинджалом, який летить, немов стріла, і силуетом на фабричній трубі?
– Хочете сказати, що він літає? – задумався священик.
– Симон Волхв літав свого часу, – заперечив Елмер, – і в минулі темні часи завжди стверджували, що антихрист буде літати. Як би там не було, на листах зображений стилет із крилами. Міг він літати чи ні – інше питання,
