приїде бригада іміджмейкерів із Москви, – вимовив, попиваючи вино, хазяїн. – Ти маєш бути в курсі їхніх думок і давати мені власні коментарі. Щось не подобається – відразу знаходиш мене і пояснюєш! Зрозумів?
– Гаразд, – Віктор кивнув.
– Крім того… Ти ж на політиці тямиш? Адже працював у газеті?
– Не вельми тямлю, бо я не статті писав…
– Не треба! – різко махнув рукою Сергій Павлович. – Те, що ти писав, і є політика! Але це радше дієва політика. А мені наразі потрібна політика обіцянок… Розумієш? Кар’єру в політиці починають з обіцянок. Розтлумач мені: що треба обіцяти?
– Обіцяти кому? Народу? – перепитав Віктор.
– Народ обирає, то й обіцяти слід народу!
Віктор замислився, згадав мигцем читані колись програмні обіцянки депутатів.
– Ну, народ у нас різний… Бідним потрібні гроші, голодним – харчі, ситим – зручності і зниження податків…
– Не жени! – перебив його Сергій Павлович. – Розумні речі кажеш, їх запам’ятовувати треба… Отож… Ні, стривай!
Сергій Павлович гукнув охоронця і попросив його принести ручку й напір. Той приніс.
Випивши ще трохи вина, Сергій Павлович поклав аркушик перед собою, налаштував ручку і підвів погляд на Віктора.
– Тепер по черзі… «Бідним потрібні гроші», – повторив він і записав. Знову підвів погляд на Віктора. – Голодним – харчі… ситим… А як ти визначаєш, хто ситий, а хто ні?
Віктор наразі замислився.
– Ситий – це я образно… Можна сказати – багатим.
– Ні, стривай! – Сергій Павлович поклав ручку на аркушик. – Мені здається, що тут ти спрощуєш! Ситі й багаті – не зовсім одне й те саме. Тобто, багатий – завжди ситий, якщо він не на дієті… А от ситий – не завжди багатий! А що це означає?
– Виходить, що ситих набагато більше, ніж багатих!
– О! А це означає, що ситі нам важливіші, ніж багаті. По-перше, тому, що багатих мало, по-друге, вони голосують самі за себе…
Вікторові ця розмова подобалася дедалі більше. Відзначивши відразу ж гостроту розуму хазяїна, він зрадів і за себе: схоже, що й до його думок Сергій Павлович прислухається уважно і конспектує їх, ніби це якась вельми корисна лекція.
– Виходить, багатим нічого обіцяти не треба… Це вже потім, коли ви станете депутатом, треба буде постійно щось багатим обіцяти, без цього не вийде!
– Ну з цього приводу ми ще подивимося, хоча я всіх розумію, – кивнув Сергій Павлович. – Давай по черзі, тільки докладніше. Ось наші БІДНІ, – він підкреслив це слово на папері. – Складімо перелік обіцянок для них. Адже й дурень розуміє, що гроші на вулиці нікому роздавати не будуть!
– Будуть, – не погодився з хазяїном Віктор. – Будуть, перед виборами. Принаймні по десятці на душу. За голосування. Уже роздавали…
– Хіба це гроші? – здивувався хазяїн. – Це ж просто підкуп виборців, а мені зараз потрібні передвиборчі
