мене звуть Кейт. Я виріс у Піттсбурзі, у сім’ї прибиральниці і робітника-ливарника. На щастя, мої батьки вірили, що їхній син заслуговує на найкращу освіту. Нам було дуже важко, і з того часу я багато і наполегливо працюю, щоб довести, що вони не дарма старалися. Те, що я роблю, це не просто робота – це мрія. Це також і боротьба, переважно із самим собою. Дозвольте мені розповісти вам більше.
Та сама людина – дві різних розповіді. Перша схожа на вступ до статті у Вікіпедії, а друга – на слова людини, яка хоче, щоб ви дізналися, хто вона й звідки. Перший Кейт – гордий хвалько. Другий, як сказав би мій батько, – простий хлопець. Обидва варіанти ґрунтовані на фактах, але представляють мою біографію зовсім по-різному. На жаль, на початку кар’єри я завжди починав саме з першого варіанта – причому намагався встигнути сказати якнайбільше, щоб справити на людину враження. Я чинив так, хоч добре розумів, що всі, кого я знав, значно охочіше дружили б і зверталися за порадою не до першого Кейта, а до другого. І тут виникає кілька важливих питань.
Питання перше: якщо в нашому світі так високо цінують успіх і досягнення, тоді чому ми все ж таки комфортніше почуваємося з другим Кейтом? Справа не в тому, що він викликає в нас співчуття, бо виріс у нестатках; діти із забезпечених сімей також мають чимало проблем, і в кожного з них своя непроста історія. Ні, в другому Кейті нас приваблює людяність. Цей Кейт відкрився перед нами. Ми співчуваємо його труднощам і переживанням тому, що всі ми (багаті або бідні) самі через таке пройшли.
І ось тут виникає друге, складніше питання: якщо нам усім більше подобаються відкриті люди, такі як другий Кейт, то чому ж більшість із нас так наполегливо приховує власні недоліки? Інакше кажучи, чому я відрекомендувався в такий спосіб, що викликав у людей неприязнь?
Відповідь у тому, що хоч цей другий принцип – відкритість – і подобається людям, ми боїмося видатися занадто м’якими чи навіть слабохарактерними. Але якщо ви так уважаєте, то дуже помиляєтеся.
Не будьте боягузом – наберіться сміливості бути відкритим (відкритою)
Ми не можемо бути слабкими ні на роботі, ні в особистому житті, правильно? Інакше станемо мішенню – принаймні нам так здається. Послухайте мене: щоб бути відкритим, потрібна неймовірна сміливість. Але якщо ви хочете створити навколо себе коло довірених радників, то вам без цього не обійтися. Щобільше: відкритість передує відвертості – сміливості говорити правду про себе й про інших і чути правду у відповідь. Отже, що таке відвертість? Це сміливість розкрити перед іншою людиною свої потаємні думки, недоліки тощо. Ось чому спочатку важливо створити безпечний простір, у якому можна було б глибоко відчути близькість (як я це часто називаю – близькість, що переходить у відкритість).
Відкритість – це коли ми визнаємо, що маємо страхи і сумніви, визнаємо, що потребуємо підтримки і заохочення, щоб подолати перешкоди і досягнути своїх цілей.
Дуже часто ми дозволяємо своїм страхам – зокрема, страху бути відкритими – переростати в жахливі фантазії, що не полишають
