моєму житті є речі, які мені дуже подобаються, і я не хотіла б перетворювати їх на бізнес. Коли допомагаєш іншому щось змінити, починаєш замислюватися, як змінити власне життя. Для мене це значно більше, ніж грошова винагорода.
Основний висновок, який я зробив із досвіду Деббі, такий: щоб отримати допомогу від інших, треба про це попросити. Спочатку проведіть підготовчу роботу. Деббі закінчила курси підприємництва, потім склала хороший бізнес-план. Звичайно, її консультанти знайшли в ньому недоліки, але це нормально. Уже сама наявність плану свідчить про її серйозний підхід і відповідальність. Мене часом дратують люди, котрі звертаються до мене по допомогу, але не провели підготовчої роботи, що дала б змогу використати мій час ефективніше, – наприклад, не прочитали опублікованих мною матеріалів на тему, що їх цікавить. Склавши план, Деббі помітила, що їй бракує знань із деяких питань. Тоді вона склала перелік галузей, спеціалістів із яких хотіла б бачити у своїй консультативній раді. Потім знайшла людей із потрібними навичками. Для цього вона відрепетирувала свою п’ятихвилинну презентацію настільки, що була готова говорити про справу будь-якої миті, щойно зустріне ідеального радника – навіть у ліфті чи на вечірці.
Деббі зрозуміла, що в цій справі важливо поділитися своїм азартом. Саме тому найпростіше допомагати тим, хто готовий на все заради успіху: такі люди захоплюють своїм ентузіазмом. Ваші помічники хочуть бути впевненими, що ви справді досягнете успіху, якщо вони вам допоможуть. А якщо вам бракує енергії, ви почуваєтеся безсилим (безсилою), і вам немає до кого звернутися – спочатку зверніться до психотерапевта чи священика, і вам з готовністю допоможуть. Перш ніж щось робити, треба вийти зі стану емоційного застою.
Одна моя знайома, що працює із соціальними мережами, чудово розуміє важливість великодушності як у бізнесі, так і у звичайному житті. Ліна Вест – засновниця і генеральний директор нью-йоркської консалтингової компанії Convengine, яка допомагає молодим компаніям заробити в Інтернеті за допомогою соціальних мереж. Вона є членом Асоціації жінок-керівників, а також членом консультативної ради Центру досліджень жінок у бізнесі. Коли управлінці збираються, щоб обговорити інтернет-бізнес, Ліну часто запрошують як доповідача.
Що для неї головне? Взаємна підтримка. У її випадку це щомісячні зустрічі групи відповідальності, до якої входять п’ять управлінців із різних напрямів бізнесу, що не конкурують між собою. Ці зустрічі тривають по три години. Члени групи зобов’язалися відвідувати зустрічі й приділяти їм першорядну увагу. Одного разу Ліна застудилася, але таки прийшла на зустріч, незважаючи на страшний ларингіт. Вона пояснила мені, що члени групи вболівають не лише за себе – вони відчувають свою значущість для всієї групи.
– Що більших успіхів я досягаю в бізнесі, – каже Ліна, – то ясніше бачу, що для просування справи й досягнення особистого успіху потрібно поєднувати різні системи підтримки.
Ліна давно зрозуміла, наскільки важливо приймати великодушність:
– Якщо хочеш чогось
