життя мешканців Карпат і не тільки.
Однак попереду було ще XX ст., яке принесло сільському соціуму (що, знову ж таки, перебував у складі різних державних утворень) кілька воєн, зміни суспільного ладу, насильницькі переселення та депортації, репресії, табори ГУЛАГу, етнічні чистки, насаджування атеїзму з фізичним винищенням місцевих святинь, Голодомор, колективізацію та колгоспну систему господарства, знищення приватного селянського виробництва, екологічні катастрофи (чого варта тільки трагедія на ЧАЕС), штучні затоплення сіл задля будівництва ГЕС, заробітчанські міграції тощо. Ці та інші зовнішні чинники не могли не впливати на релігійність, світогляд, лікувальні та магічні практики, систему міфологічних уявлень населення України. Коротко зазначу, що світогляд та релігійність людини-колгоспника в умовах, коли релігійні практики з публічної сфери перейшли до приватної (т. зв. domestication of religion72) і при цьому в колгоспних селах квітнула віра в демонічних істот, магію та надприродні здібності сільських баб-повитух, шептух, знахарок і відьом, є наразі недостатньо вивченою і надзвичайно цікавою темою для окремого дослідження73. Крім того, за ранньої радянської доби (1920—1930-ті роки) великої популярності набули наративи про різноманітні дива (оновлення ікон та куполів церков, поява святих чи їхніх слідів у певних місцях, чудесні зцілення, кровоточивість хрестів та престолів у осквернених церквах тощо)74 та різні форми оніричного фольклору (сни, видіння, віщі сни)75, що були своєрідним механізмом психологічного захисту в умовах колективізації, репресій, голоду та воєн. Це засвідчує те, що форсовані процеси секуляризації та атеїзації не тільки не спричинили тотальної десакралізації світогляду населення terra sovieticus, а навіть збагатили його новими сюжетами та неформальними практиками переживання сакрального, які відбивали болючі й травматичні соціоекономічні зміни.
Серед загальних причин трансформаційних процесів у сільській культурі післявоєнного періоду фольклорист К. Чистов виділяв такі: відживання економічної й культурної замкнутості села; відчуження продукту, що виробляється, і споживання речей та цінностей, створених за межами первинної соціальної групи; зміна ціннісної орієнтації, спрямованість її у бік міста; зміна безпосереднього і контактного (face to face) типу трансмісії культури опосередкованим і надконтактним (школа, радіо, телебачення); масове промислове виробництво предметів матеріальної культури; інтенсивний розвиток способів матеріальної фіксації явищ духовної культури76. Отже, очевидно, що традиція змінювалася завжди, інкорпоруючи нові явища та видозмінюючи форми свого функціонування в культурі. Водночас, якщо ми говоримо про сучасний український сільський соціум, то багато з міфологічних текстів, які фіксуються нині, буквально вражають дослідників своїми сюжетами, адже вони мало відрізняються від своїх аналогів,
Детальніше про це див.: Dragadze T. The Domestication of Religion under Soviet Communism // Socialism: Ideals, Ideologies and Local Practice / C. Hann (ed.). – New York: Routledge, 1993. – P. 148—156.
Релігійному відродженню як наслідку атеїстичної політики більшовицької влади в Україні, зокрема, присвячена стаття американського історика Грегорі Фріза: Freeze Gregory L. Subversive Atheism: From Antireligious Campaign to Religious Revival in Ukraine in the 1920s // State Secularism and Lived Religion in Russia and Ukraine / Ed. Catherine Wanner. – New York and Washington DC: Oxford University Press and Woodrow Wilson Center, 2012. – P. 27—62.
Найвідомішими випадками подібних див, що спровокували потужні релігійні рухи, стали явища «Калинівського Чуда» та «Йосафатової Долини», відомості про які можна знайти у працях: Пчілка О. Українські народні легенди останнього часу // ЕВ. – К., 1925. – Кн. 1. – С. 41—49; Дмитрук Н. Про чудеса на Україні року 1923-го // ЕВ. – К., 1925. – Кн. 1. – С. 50—61; Кирчів Р. Двадцяте століття в українському фольклорі. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2010. – С. 150—153; Дяків В. «Фольклор чудес» у підрадянській Україні 1920-х років. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2008. – 256 с. Про концепт «чуда» та «кари Божої» в усній традиції (пост)радянського українського села див. детальніше: Буйских Ю. «Кара Божья» и «Чудо Господнее» в рассказах об осквернении святынь в текстах современной украинской крестьянской традиции // Acta Baltico-Slawica. – Num. 38, SOW. – Warszawa. – 2014. – S. 263—278.
Детальніше про це див.: Анцибор Д. В. Парадигма оніричного фольклору: Автореф. дис. … к. філол. наук / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2015 – 22 с.; Шевчук Т., Ставицька Я. Українська усна снотлумачна традиція початку XX ст. (розвідки та тексти). – К.: Дуліби, 2017. – 223 с.
Чистов К. В. Народные традиции и фольклор. Очерки теории. – Л.: Наука. Ленинградское отделение, 1986. – С. 124.
