ОУН та УПА і знищення «пам’ятників радянського періоду»130. У Донецькій обласній раді у вересні 2008 року було відхилено проект постанови про заходи щодо ліквідації символів тоталітаризму на території області131. В усіх випадках відвертого спротиву йшлося про те, що радянський період – це теж частина української історії.
В. Ющенко категорично заперечував це. У травні 2009 р., виступаючи на День пам’яті жертв політичних репресій у Биківні, він сказав таке: «Це – не частина нашої історії, як дехто цинічно хоче сказати. Це – частина комуністичної системи. Це – символи вбивства, збереження яких є блюзнірством перед полеглими»132. Закликаючи «очиститись» від цих символів, президент повідомив про попередні результати цього процесу: за 2007—2008 роки було демонтовано понад 400 пам’ятників діячам «комуністичного режиму» й перейменовано понад три тисячі топографічних об’єктів133 – результат мізерний, враховуючи ту обставину, що лише зареєстрованих пам’ятників В. Леніну на той час в Україні було близько двох тисяч, а топографічних об’єктів з «комуністичними» назвами – понад п’ятдесят тисяч. Улітку 2009 р. відбувся новий акт символічно-юридичної підтримки Голодомору. СБУ вирушила в новий похід на підтримку президентської історичної політики – 3 червня на брифінгу для іноземних журналістів голова служби В. Наливайченко повідомив, що його відомство у травні відкрило кримінальну справу за «фактом вчинення геноциду 1932—1933 років» і заявив, що у цієї справи «є серйозна судова перспектива»134. СБУ створило слідчі групи у 17 областях, що постраждали від голоду.
Судячи з коментарів правника, що відстоював кваліфікацію голоду 1932—1933 років в Україні як геноциду, подальшими кроками мав бути судовий розгляд справи і винесення формального вироку судовою інстанцією – аж до Верховного суду України135. Коментарі тут зайві – Генеральна прокуратура, яка могла б опікуватися подібними справами, дотримувалася мовчанки – вона була підконтрольна Партії регіонів.
Політичні опоненти президента розцінили дії підконтрольної йому СБУ як політичний піар. Можна було б уже і не згадувати, що ініціатива вкотре збіглася в часі із загостренням внутрішньополітичної боротьби – цього разу у зв’язку з наближенням президентських виборів, суперечками щодо їх дати та перспективою залаштункової угоди між Партією регіонів та Блоком Юлії Тимошенко, спрямованої на зміну конституційного ладу136.
12 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва почав судове слухання у справі, порушеної Службою безпеки України «за фактом скоєння геноциду» представниками вищої державної влади УРСР та СРСР проти «частини української національної групи». Слідство за вказаним фактом СБУ провадило майже два роки.
13 січня 2010 року суд закінчив розгляд матеріалів слідства (понад півтора десятки томів) і ухвалив рішення, згідно з яким Й. Сталін (Джугашвілі), В. Молотов (Скрябін), Л. Каганович, П. Постишев, С. Косіор,
Заява депутатів Дніпропетровської обласної ради «Зупинимо фальсифікацію історії», 29 січня 2008 року, http://oblrada.dp.ua/press/news/2008—01/722 (дата звернення 17 серпня 2016 р.).
Україна вшановує День пам’яті жертв комуністичних репресій, http://www.ra-diosvoboda.org/a/1733626.html
Там само.
Переговори закінчилися крахом – з них вийшов лідер Партії регіонів В. Янукович.
