задивлену в запрацьований нью-йоркський день, либонь, і може дозволити собі хтось, хто подорожує задля власної втіхи; можливо, вона, хай і не беззастережно, корисна, але тому, хто тут залишитиметься, вона рокує на згубу, це саме той випадок, коли це слово можна вжити спокійнісінько, навіть якщо воно є певним перебільшенням. І справді, дядько завжди невдоволено кривився, коли під час одного зі своїх візитів – а бував він у Карла лише раз на день, до того ж у найрізноманітніший час, – заставав небожа на балконі. Юнак незабаром і сам це помітив, тому по спромозі відмовляв собі у втісі постояти там.
Зрештою, це була аж ніяк не єдина його втіха. В його кімнаті стояв американський письмовий стіл щонайкращого ґатунку, такий, про який батько мріяв собі роками, намагаючись придбати його за доступною йому недорогою ціною на різних авкціонах, і з чим йому через обмежені засоби все ніяк не вдавалося. Звісно, годі було навіть порівнювати цей стіл із тими немовбито американськими бюрками, що мандрують Європою з авкціона на авкціон. У верхній його частині, приміром, були сотні шухлядок найрізноманітніших розмірів, і навіть президент Сполучених Штатів знайшов би котрусь, містку, для всіх своїх паперів, до того ж збоку був іще й регулятор, і, покрутивши важіль, можна було здійснити найрізноманітніші переоблаштування і встановити шухлядки по-новому, як кому заманеться. Тоненькі бічні перегородки повільно опускалися, перетворюючись на дно або ж верх новопосталих шухлядок; варто було один раз крутнути корблю, і вся верхня частина столу виглядала зовсім інакше, і все залежало від того, чи крутити її поволі, чи шалено швидко. То був найновіший винахід, але він викликав у Карла живі спогади про вертеп, що його показували у них удома на різдвяному ярмарку зачудованим дітям, і Карл, закутаний у зимове вбрання, теж частенько стояв перед ним, невпинно порівнюючи оберти корблі, що нею орудував такий собі старигань, із дією вертепу, із рвучким просуванням Трьох Царів, сяянням звізди і притугою життя у святій стайні. І завжди йому здавалося, що мати, яка стояла позаду, не надто уважно спостерігає за цими подіями; він тягнув її до себе, поки вона не притулялася до його спини, і гучними вигуками привертав її увагу до непомітних деталей, наприклад, до зайчика, який в траві на передньому плані то ставав на задні лапки, то знову кидався навтіки; врешті-решт мама затискала йому рота і, мабуть, знову западала в оту свою неуважність. Звісно, стіл був зроблений не в ім’я таких спогадів, але в історії його винаходу, ймовірно, було присутнє щось невиразно схоже на Карлові спогади. Дядькові, на відміну від Карла, цей стіл нітрохи не подобався, він просто хотів купити небожеві порядний письмовий стіл, а нині всі вони були обладнані таким новозаведенням; перевага їх полягала в тому, що цю штуковину можна було невеликим коштом припасувати і до столів старих. Так чи інакше дядько не забув порадити Карлу по змозі взагалі не вживати регулятор; щоб підкріпити дієвість ради, дядько заявив, що механізм, мов, вкрай чутливий, легко направити його стане
