історій їх семеро, але навіть це сумнівно. Дехто каже, що їх троє, інші – що їх п’ятеро, а в «Падінні Феліора» їх аж тринадцятеро – по одному на кожен понтифет Атуру та ще один для столиці.
– На це я можу відповісти, – запевнив Бен. – Семеро. У цьому можна бути цілком упевненим. Це, власне кажучи, міститься в їхній назві. «Чен» означає «сім». «Чен-діан» означає «їх семеро». Чандріяни.
– Я цього не знав, – зізнався батько.– «Чен». Це з якої мови? Іллійської?
– Звучить схоже на темську, – сказала мати.
– У тебе добрий слух, – сказав їй Бен. – Насправді це – темічна. Вона існувала десь за тисячу років до темської.
– Ну, це все спрощує, – почув я батьків голос. – Шкода, що я не спитав тебе місяць тому. Ти, мабуть, не знаєш, чому вони займаються тим, чим займаються? – з батькового тону мені було зрозуміло, що відповіді він насправді не очікує.
– У цьому й полягає таємниця, чи не так? – захихотів Бен. – Гадаю, саме через це вони лякають більше за будь-яких інших страховищ, про яких можна почути в переказах. Примара бажає помсти, демон хоче забрати душу, блукальцеві дошкуляють голод і холод. Це робить їх не такими грізними. Якщо ми щось розуміємо, то можемо спробувати це контролювати. Але чандріяни приходять, як грім з ясного неба. Звичайна руйнація. Без приводу й без причини.
– У моїй пісні буде і те, й інше, – сказав мій батько з похмурою рішучістю. – Здається, я нарешті довідався, яка в них причина. Виснував її з різних подробиць історії. Ось що дратує в цій ситуації: найскладніше вже зроблено, а голова мені болить через усякі дрібні деталі.
– Думаєш, ти знаєш? – зацікавився Бен. – Яка твоя теорія?
Батько притишено засміявся.
– О, ні, Бене, доведеться тобі почекати разом з іншими. Я надто довго мучився над цією піснею, щоб розголошувати її суть, коли вона ще не завершена.
У Беновому голосі відчувалося незадоволення.
– Не сумніваюся, що все це – лише хитрий обман для того, щоб я й далі їздив із вами, – пробурчав він. – Я не зможу піти, доки не почую цю пісню, хай вона горить.
– То допоможи нам її закінчити, – попросила мати. – Ще одна дуже важлива деталь, яку ми не можемо визначити точно, – це ознаки чандріян. Усі погоджуються з тим, що про їхню присутність попереджають певні знаки, але стосовно того, які вони, одностайності немає.
– Дайте-но подумати… – заговорив Бен. – Синє полум’я, звісно, очевидне. Але я б не став однозначно приписувати це саме чандріянам. У деяких переказах це – ознака демонів. У інших – ознака фейрі або якоїсь магії.
– Також воно вказує на забруднене повітря в шахтах, – зауважила мати.
– Та невже? – перепитав батько.
Вона кивнула.
– Якщо лампа горить каламутним синім полум’ям, очевидно, що в повітрі є копальневий газ.
– Господи милосердний, копальневий газ у вугільній шахті, – сказав батько. – Або загасити світло й загубитися в чорноті, або залишити його й рознести все довкола
