не брав. Ніхто ніколи не бачив мене з чиїмось телескопом.
– А ще він сказав, що ти прибув на колісниці з п’ятьма колесами або щось таке.
– Енні, – терпляче промовив Томас, – тепер ти приписуєш мені колеса. Та якби я мав колісницю, то давно вклався б у ній спати. І без жодних співів і проповідей перед ночівлею.
– Слухай, ти великий телепню. Пані каже, що візьме тебе назад. Я її вблагала. Але ти маєш добре поводитися. І ти можеш зайти всередину на ніч, бо твоя стара кімната над стайнею ще порожня.
– Чудово! – щиро вигукнув Томас. – Ти янгол, Енні. Але коли сталися ці дива?
– Цієї ночі в професора Черубуско. Він відправив свій автомобіль за пані, і вона взяла мене зі собою. Я бувала там із нею і раніше.
– А чим займається професор?
– Він ясновидець і відьмак. Пані консультується з ним. Він знає все. Але він ще не зробив нічого доброго пані, хоча вона й заплатила йому вже сотні доларів. Але він сказав, що зорі йому повідомили: ми можемо знайти тебе тут.
– Що бабусі треба від цього пройдисвіта?
– Це родинна таємниця, – застерегла Енні. – І ти ставиш забагато запитань. Гайда додому, великий дурнику.
Вони пройшли лише кілька кроків угору вулицею, як Томас зупинився.
– Маєш трохи грошей, Енні? – поцікавився він.
Енні гостро зиркнула на нього.
– О, я знаю цей погляд, – сказав Томас. – Та ти помиляєшся. Більше ні краплі. Але є хлопець, котрий стояв поруч зі мною в черзі на ліжко, він у дуже кепському стані. Він правильний, має дружину чи дітей, або щось таке, і він хворий. Але не від пиятики. Якщо зможеш знайти для нього півдолара, щоб він міг отримати гідне ліжко, а я б цього хотів.
Пальці Енні заворушилися в торбинці.
– Природно, я маю гроші, – зауважила вона. – Цілу купа. Аж дванадцять доларів.
І тоді вона додала, сповнена невикорінної жіночої підозри на чужу доброзичливість:
– Приведи його сюди й дай мені спершу на нього поглянути.
Томас подався виконувати свою місію. Хворобливий безхатько пішов без вмовлянь. Коли вони підійшли ближче, Енні відвела погляд від гаманця і заволала:
– Пане Волтер… О, пане Волтер!
– Це ти, Енні? – спитав молодик покірно.
– О, пане Волтер! Пані всюди вас шукає!
– Матінка хоче мене бачити? – перепитав парубок, і його бліді щоки залив рум’янець.
– Вона всюди за вами шукала. Звісно, вона хоче вас бачити. І хоче, щоб ви повернулися додому. Вона підняла на ноги поліцію, адвокатів, журналістів, детективів, шукала в моргах, нагороду обіцяла, і все намарно. Аж тоді вдалася до ясновидців. Ви ж підете безпосередньо додому, чи не так, пане Волтер?
– Залюбки, якщо вона хоче мене бачити, – зрадів молодик. – Три роки – довгий термін. Припускаю, що мені доведеться піти, якщо тільки автомобілі на вулицях не возять пасажирів безкоштовно. Раніше я обганяв навіть пару гнідих, яких ми запрягали
