мов дроворуб. Яйця, бекон і ковбаса на сніданок. Соуси до всього на ніч. Поглинаю десь зо три тисячі калорій на день. А то й чотири. Ти щось розвідував?
– Розвідував, – відповів Доктор Боб. – Поки що можу сказати лише те, що досі не було жодного такого випадку, як у тебе. Є купа медичних висновків про людей, у яких метаболізм перепрацьовує – таких, котрі їдять, як ти кажеш, мов дроворуби, і все одно худі. Але жодного випадку, щоб людина важила однаково гола і вбрана.
– От, і не кажи, – мовив Скотт.
Він знову заусміхався. Усміхався він останнім часом багато, що, мабуть, було безумством, зважаючи на ситуацію. Він втрачає вагу, наче хворий на рак на пізній стадії, але робота йде, як діти в школу, і він ще ніколи не почувався таким радісним. Іноді, коли потрібно було зробити паузу в спогляданні монітора, він вмикав «Мотавн»[13] і танцював у кімнаті, а Білл Д. Кіт дивився на нього, як на божевільного.
– Ще якісь новини?
– Цього ранку ваги показали рівно двісті вісім[14]. Зважився одразу після душу, голий. Дістав із шафи свої гантелі, двадцятифунтові, став з ними на ваги. Усе одно двісті вісім.
На якусь мить на іншому кінці дроту запала тиша, тоді Елліс озвався:
– Ти мене намахуєш.
– Та щоб я здох.
Знову тиша. Тоді:
– Навколо тебе ніби якесь силове поле, що відштовхує масу. Розумію, ти не хочеш, щоб тебе штрикали у всілякі місця, але це щось цілком нове. І не якась дрібниця. Можуть бути наслідки, які навіть важко собі уявити.
– Я не хочу бути якимсь мутантом, – сказав на це Скотт. – Уяви себе на моєму місці.
– Може, хоч подумаєш про це?
– Я думав, і думав багато. Не маю жодного бажання опинитися в залі слави «Внутрішнього погляду»[15], де мій портрет втиснуть десь поміж Ночельотом[16] і Слендерменом[17]. А ще маю закінчити роботу. Я пообіцяв Норі частину грошей, і хоча розлучення закінчилося до того, як я отримав пропозицію, думаю, зараз вони їй стануть у пригоді.
– Скільки часу це потребує?
– Місяця півтора. Будуть ще, звісно, виправлення й перевірки, матиму роботи десь до нового року, але основна частина вміститься в шість тижнів.
– Якщо далі піде тим самим темпом, тоді ти вже важитимеш під сто шістдесят п’ять.
– І все одно виглядатиму здоровилом, – сказав Скотт і засміявся. – Хоча б щось.
– Ти навдивовижу радісний як для людини, з котрою таке відбувається.
– Ну так, я радію. Це, напевно, божевілля, але правда. Іноді мені здається, що це найкраща у світі програма втрати ваги.
– Ага, – скрушно додав Елліс, – але коли вона закінчується?
Одного дня, невдовзі після телефонної розмови з Доктором Бобом, у Скоттові двері легенько постукали. Якби музика ревіла голосніше – сьогодні це були «Ремоунз»[18], – він би й не почув і людина пішла б собі геть. І ця людина, мабуть, пішла
≈ 94,4 кг.
