здобули перемогу в 79 боях, програвши лише чотири. У ринзі, як і в таблиці елементів, ніщо не зрівняється із вогнем та льодом.
Містер Вогонь та Містер Лід ніколи не билися одне з одним. Їх розділили вагові категорії. Але почуття обов’язку об’єднало їх, і обидва чоловіки приєдналися до поліцейського управління Лос-Анджелеса, продовжуючи битися поза рингом – тепер воюючи зі злочинцями. У 1939 році Бланшар розкрив таємницю пограбування «Бульвар-Сітізен Банку» і впіймав серійного вбивцю Томаса Дос Сантоса; Блайхерт відзначився під час «погромів зутерів» у 43-му. І тепер вони обидва офіцери поліції: 32-річний Містер Вогонь – сержант Відділу судових приставів; 29-річний Містер Лід – патрульний небезпечного району в центрі Лос-Анджелеса. Нещодавно я запитав їх обох, чому вони покинули ринг заради служби в поліції. Їхні відповіді достатньо промовисті:
Сержант Бланшар: «Кар’єра бійця не вічна, а от задоволення від служіння суспільству – так».
Офіцер Блайхерт: «Я би хотів боротися із більш небезпечними супротивниками, а саме – зі злочинцями та комуністами».
Лі Бланшар і Бакі Блайхерт багато чим пожертвували заради служби своєму місту, і в день виборів, 5 листопада, пропонують зробити виборцям у Лос-Анджелесі те ж саме – проголосувати за проект позики на $5 млн, що підуть на модернізацію обладнання поліції Лос-Анджелеса та 8 % підвищення зарплати для всього персоналу. Пам’ятайте приклад, який подали нам Містер Вогонь та Містер Лід. У день виборів голосуйте за поправку «Б».
Дочитавши, я повернув сторінки інспектору Стенсленду. Він почав було щось говорити, але Тад Ґрін зупинив його, поклавши руку йому на плече.
– Скажіть нам, що ви думаєте про це, офіцере. Тільки відверто.
Я сковтнув слину, аби мій голос звучав якомога спокійніше.
– Хитро.
Стенсленд почервонів, Ґрін та Маллой усміхнулися, Бланшар голосно розсміявся.
– Поправка «Б», – заговорив Елліс Лоу, – цього разу, швидше за все, провалиться, але є шанс знову її протягнути на виборах наступного року. Ми б…
– Еллісе, перепрошую, – втрутився Ґрін і звернувся до мене: – Однією з причин майбутнього провалу проекту позики є те, що громадськість дуже незадоволена рівнем нашої роботи. Під час війни нам просто не вистачало рук, і деякі із працівників, яких ми тоді взяли, виявилися із гнильцею та зіпсували репутацію нам усім. Окрім того, після завершення війни в нас з’явилося до холери новачків, тоді як багато старих-добрих копів пішли у відставку. Для того, аби привабити кращих хлопців, нам необхідно перебудувати два відділки й запропонувати вищу ставку. Усе це коштує грошей, а в листопаді виборці нам їх не дадуть.
Я почав розуміти, що до чого.
– Це була ваша ідея, прокуроре, – заявив Маллой. – Скажіть йому.
– Можу дати руку на відсіч, – промовив Лоу, – що ми можемо протягнути цю поправку в 47-му. Але ми повинні підвищити лояльність до поліції. Нам треба
