на мене також ставлять. Моя дівчинка любить красиві брязкальця, а я не хочу її засмучувати. Чи не так, крихітко?
– Ага, продовжуй говорити про мене в третій особі. Я це обожнюю.
Бланшар підняв руки, ніби здаючись; у темних очах Кей заблищали іскри. Відверто зацікавлений цією жінкою, я спитав:
– А що ви думаєте про все це, міс Лейк?
Тепер у її погляді застрибали бісенята.
– З естетичних причин я сподіваюся, що ви обидва добре виглядатимете з голим торсом. Але з точки зору моралі я сподіваюся, що поліцейське управління Лос-Анджелеса буде засуджене за проведення цього фарсу. А щодо фінансів – я сподіваюся, що Лі переможе.
Бланшар засміявся й закрив капот машини, забувши про своє марнославство, я теж посміхнувся на весь рот. Кей Лейк дивилася мені просто у вічі, і я вперше з подивом відчув, що ми з Містером Вогнем стаємо друзями. Простягнувши йому руку, я сказав:
– Вдало тобі програти.
Лі потиснув мою руку і відповів:
– Навзаєм.
Кей подивилася на нас, як на двох пришелепкуватих дітлахів. Я підняв капелюха й попрощався з нею, а коли пішов, Кей покликала мене: «Двайте!», і я здивувався, звідки вона знає моє справжнє ім’я. Коли я обернулася, вона сказала:
– Ти був би просто красенем, якби зробив щось зі своїми зубами.
Глава 3
Наш поєдинок став головною темою для розмов спершу в Управлінні поліції, а потім – і в усьому Лос-Анджелесі. Протягом наступної ж доби після статті Брейвена Даєра в спортивній рубриці «Times» у касах спортзалу Академії розмели всі квитки. Лейтенант із 77-ї вулиці влаштував тоталізатор серед поліцейських, і безумовним фаворитом він вважав Бланшара, тоді як справжні букмекери приймали ставки два до одного на те, що Містер Вогонь мене нокаутує, або п’ять до одного, що знову-таки Лі переможе по балах. Розміри ставок набували загрозливих масштабів, до того ж у кожному відділі діяв ще й свій окремий тоталізатор. Даєр та Моррі Ріскінд із «Міррор» своїми колонками до гарячого ще й приском сипали, місцевий радіоведучий написав нашвидкуруч пісеньку під назвою «Танго Вогню й Льоду». Під джазовий мотив пристрасний голос наспівував: «Лід і вогонь – це вам не солодкий дотик до скронь; зійшлись вони так, що Боже боронь. Але, Вогню, ти запали, але, Льоде, ти остуди душу мою молоду, і я на всю ніч пропаду!»
Я знову став місцевою знаменитістю.
Під час переклику я дивився, як роблять ставки, і чув на свою адресу заохочувальні вигуки від копів, яких навіть не знав; товстун Джонні Фоґель дивився на мене чортом щоразу, коли ми зустрічалися в роздягальні. Сідвелл, котрий знав усі плітки, казав, що двоє патрульних із нічної зміни поставили на кон свої автомобілі, а капітан Гарвелл вирішив не йти у відставку до поєдинку. Чуваки із Відділу моралі припинили кошмарити букмекерів, тому що Міккі Коен щоденно приймав ставку на десять штук баксів і п’ять відсотків віддавав рекламній агенції, що займалася розкруткою проекту позики. Гаррі Кон, велика шишка із «Коламбія Пікчерс», поставив на
