пальця версію про те, що за втікачами погналися ще й хлопці із банди Баґсі Сіґелла, бо нібито перед банком фальшиві інкасатори встигли обнести одну із галантерейних крамниць, що належала Баґсі. Сіґел, мовляв, поклявся знайти грабіжників, навіть якщо ті двоє втекли не з його грошима, а з банківськими.
Колонки Мінса продовжували розкручувати цю тему, і я знову перегорнув кілька сторінок, поки не натрапив на такий заголовок від 28 лютого: «Колишній боксер, що тепер працює в поліції, допоміг розкрити криваве пограбування банку».
У статті було повно слів похвали на адресу Містера Вогню, але фактів там було малувато. Офіцер Ліланд Бланшар, 25 років, Лос-Анджелеський поліцейський із Центрального відділу і колись популярний боєць, що виступав на «Голлівуд Леґіон Стедьюм», через своїх «друзів по рингу» та «інформаторів» вийшов на Роберта «Боббі» де Вітта, який нібито стояв за гучним пограбуванням «Бульвар-Сітізен Банку». Бланшар передав цю інформацію куди слід, і поліцейські прийшли з обшуком до будинку де Вітта у Веніс-Біч. Вони знайшли гори марихуани, уніформу інкасаторів та мішки для грошей із пограбованого банку. Де Вітт своєї провини не визнавав, але це його не врятувало. Йому висунули обвинувачення за двома пунктами статті про озброєне пограбування, п’ятьма пунктами статті про напад з обтяжуючими обставинами, одним пунктом статті про крадіжку авто й одним пунктом по статті за зберігання наркотичних речовин. Його взяли під охорону без права внесення застави. Але про Кей Лейк досі не було ані згадки.
Втомившись від копів та грабіжників, я почав гортати сторінки далі. Де Вітт, уродженець Сан-Бердо, що мав три судимості за сутенерство, продовжував волати на всю горлянку, що його підставили хлопці Сіґела або поліцейські: Сіґел, мовляв, міг це підлаштувати, бо де Вітт іноді заходив на його територію, поліцейські – бо їм треба було на когось повісити справу «Бульвар-Сітізен Банку». Він не мав алібі на день пограбування й наполягав, буцімто не був знайомий із Чіком Геєром, Максом Оттенсом і тим четвертим, якого досі розшукували. Відбувся суд, присяжних йому переконати також не вдалося, і він отримав на всю котушку: десять пожиттєвих у в’язниці Сан-Квентіна.
І нарешті в номері від 21 червня з’явилася перша згадка про Кей. «Подружка гангстера закохалася в копа! Зав’язала? Тепер заміж?» – кричав заголовок. Окрім самого тексту, було надруковано її та Лі Бланшара фотографії, а також зроблену поліцейськими світлину Боббі де Вітта – чувака зі злим обличчям і фраєрською зачіскою. Стаття нагадувала про перебіг розслідування пограбування «Бульвар-Сітізен Банку» й участі в цьому Бланшара, а потім з’явилися раптом солодкі нотки:
…на момент пограбування в де Вітта жила вразлива 19-річна молода дівчина Кетрін Лейк, що прибула на захід із Сью-Фоллс, Південна Дакота, у 1936 році не в пошуках голлівудської слави, але в пошуках знань. Так, вона отримала свій диплом, але в кримінальних коледжах.
– Я жила в Боббі, тому що мені
