від несподіванки й здивувалася, побачивши, що там стоїть схвильований Ялб, тримаючи в руці шапку. Він кинувся до її крісла й опустився на одне коліно. Вона була аж надто приголомшена, щоби щось сказати. Чому він такий стурбований?
– Ваша Світлосте, – проказав він, схиливши голову, – мій хазяїн просить вас повернутися. Він обміркував вашу пропозицію. Щиро кажучи, ми можемо пристати на вашу ціну.
Шаллан відкрила було рота, проте оніміла від здивування.
Ялб глянув на торговця.
– Ваша Світлосте, не купуйте в цього чоловіка. Він брехун і шахрай. Мій хазяїн продасть вам набагато кращі книги за вигіднішою ціною.
– Це ще що таке? – насилу видобув Артмирн, підводячись. – Як ти смієш! Хто твій хазяїн?
– Бармест, – Ялб не збирався здаватися.
– То цей пацюк посилає помічника в мою крамницю, щоби переманити мого покупця? Нечувано!
– Вона спочатку прийшла до нас! – гнув своє Ялб.
Шаллан нарешті оговталася від здивування. «Прародителю бур! Та він справжній актор».
– У вас був шанс, – сказала вона Ялбові. – Біжи назад і передай своєму хазяїнові, що я не дозволю, щоб мене ошукали. Я обійду всі крамниці в місті, але знайду розсудливого книготорговця.
– Тоді вам не до Артмирна, – процідив Ялб і сплюнув убік.
Злютований продавець витріщив на нього очі.
– Побачимо, – відказала Шаллан.
– Ваша Світлосте, – звернувся до неї зчервонілий Артмирн, – правда ж, ви не вірите в ці висмоктані з пальця звинувачення!
– А скільки ти збирався з неї здерти?
– Десять смарагдових броамів, – сказала Шаллан, – за ось ці сім книжок.
Ялб зареготав:
– І ви не розвернулися й не пішли геть! Адже ви майже домовилися з моїм хазяїном, а він пропонував вам кращу ціну! Ваша Світлосте, прошу, ходімо зі мною. Ми навіть готові…
– Десять була стартова ціна, – втрутився Артмирн. – Я й не очікував, що вона погодиться, – він перевів погляд на Шаллан. – Звичайно ж, вісім…
Ялб знову засміявся:
– Я впевнений, що в нас є точно такі самі книги, Ваша Світлосте. І б’юсь об заклад, що мій хазяїн віддасть вам їх за два.
Артмирн аж збагрянів і забурмотів:
– Ваша Світлосте, адже ви не потуратимете людині, котрій стало безпардонності послати помічника в чужу крамницю, щоби красти чужих покупців!
– А чому б і ні? – парирувала Шаллан. – Принаймні він був кращої думки про мої розумові здібності.
Артмирнова дружина люто зиркнула на чоловіка, і той почервонів іще дужче.
– Два смарагдові й три сапфірові. Більше скинути я не можу. Якщо шукаєте ще дешевше, йдіть до цього мерзотника Барместа. Але приготуйтеся до того, що в книжках бракуватиме сторінок.
Шаллан завагалася і глянула на Ялба. Той захоплено грав
