номер телефону і дуже часто запрошували взяти участь у тих чи інших заходах. Він залучив до своєї справи ще кількох хлопців, і в них тепер відбувалося все «з підстраховкою». Одні пильнували, щоб зубів не повибивали в сутичках, інші стояли на варті, щоб устигнути втекти і не потрапити до міліції, бо зайвий клопіт нікому був не потрібний. Але найголовніше – вчасно отримати обіцяні гроші. Зароблене намагався не тринькати, бо мав надію помиритися зі Славою й одружитися з нею. Боявся, що закінчить наступного року виш – і шукай її тоді в Галичині…
Країна готувалася до виборів, і тепер кожен замислювався над її майбутнім. Синьо-голубі обіцяли рай у союзі з Росією і Білорусією, помаранчеві сахалися від такого союзу. Арсен стільки вже наслухався різних промов, що сам уже міг би вільно їх виголошувати, тільки б скерували спочатку, за яку партію. Здогадувався, які кошти на агітацію викидали політики і ті, хто за ними стояв. Якщо ці агітатори, що зараз ледь не щодня залучають його штовхатися на Майдані, прийдуть до влади, то потім захочуть знищити його як свідка своїх брудних справ. Від цих думок піт на чолі виступав. Недарма Слава питала про його переконання…Тож чи вони в нього є? Заробив трохи грошей, і треба, напевно, зупинитися, аби потім не червоніти за свою політичну нерозбірливість. Бабки на Майдані також заробляють гроші, але вони стоять за якусь одну партію і, на відміну від нього, знають, кого підтримують.
Арсен не зогледівся, як промайнули чотири роки у виші. Для когось вони були безтурботні, а для нього стали великою школою життя. За цей час він подорослішав на всі десять років і багато дечого зрозумів. Так йому здавалося…
3
Довгі коридори гуртожитку на короткий час спорожніли. Поки молодь забавлялася на інститутській вечірці, чергова перевела подих і взялася дов’язувати шпицями шкарпетку онукові. Вже стільки літ баба Валя віддала роботі у цьому гуртожитку, що вважала його другою домівкою. Всіх, хто тут мешкав, вона пам’ятала поіменно. Знала згубні чи добрі звички ледь не кожного. На кого можна понадіятися, а кого треба присоромити. Знала, якому кавалерові що відповідати, коли дівчина не хотіла з ним зустрічатися чи навпаки. До кімнат хлопців пускала дуже рідко і лише, мабуть, тих, що або вміли вмовити, або могли добре заплатити. Не встигла ще закріпити шпиці, щоб заокруглити п’ятку, як перед столом постав Арсен.
– Твоя, здається, на танцюльках, – невпевнено сказала баба Валя, не чекаючи запитання.
– Та нема її там, – роздратовано мовив хлопець.
– Тоді з іншим гуляє… – подивилася прискіпливо на ревнивого хлопця і стримала язика. Якщо кавалер запальний, то й нагрубіянити може.
– Не вірю, що таке може бути зі Славою, – не дуже переконливо заперечив Арсен і подумав, що це йому стало б доброю наукою на майбутнє, – за те, що зволікав. Інші дівчата за ним бігають, а ця хоч би перший крок до примирення зробила. Тішив своє самолюбство й чекав: а раптом сама зголоситься, тоді виправдовуватись не доведеться…
