разі стіни і стелі їхніх тіпі10 часто прикрашає сила-силенна таких свистків із людських кісток.
Тепер, звісно, коли індіанців загнано у резервації і про нещадні війни між червоношкірими та блідолицими можна дізнатися лише з переказів, добути новий іккіскот – справа непроста. Але якщо гарненько перетрусити їхні речі, то навіть у резерваціях, попри відкриті там американські школи, лікарів та місіонерів, напевно можна знайти ретельно захований іккіскот.
І марно дошукуватися правди, питаючи, звідки він узявся, бо жоден індіанець ніколи вам її не скаже.
Навіть у наш час поблизу резервацій час від часу знаходять чийсь труп із відтятими ногами: їх явно використали для виготовлення нового іккіскота.
Тепер нашому читачеві, сподіваюсь, зрозуміло, що відчували солдати полковника Деванделля тієї неспокійної ночі, коли до них долинули зловісні звуки іккіскота індіанців племені сіу.
– Усі на місця! – наказав полковник. – Розбийтеся на невеликі групи, сховайтеся і пильнуйте вхід в ущелину. Стріляйте тільки прицільно, бережіть кожну кулю. У рукопашній сутичці допомагайте один одному! Завдяки цим каменям наша позиція зручна й вигідна, тож зможемо протистояти навіть сотні ворогів. Впораємося й цього разу, хлопці!
Виконуючи наказ, солдати миттєво зайняли свої місця, а Деванделль тим часом поцікавився у Джона Мексіма:
– У тебе той папірець, через який загинув індіанець? Пішли-но в намет: ще маємо досить часу, щоб розібратися, про що йдеться в тому загадковому посланні й кому його адресовано.
А в цей час у мороці ущелини мелькали примарні тіні й подекуди лунав зловісний звук свистка. Це перекликалися між собою жахливі іккіскоти індіанців племені сіу, допоки червоношкірі лаштувалися до смертельної битви з блідолицими…
Атака сіу
Поки солдати і добровольці загону полковника Деванделля займали свої позиції, сам він разом з агентом повернувся до намету.
З їх появою юна полонянка навіть не ворухнулася: здавалося, вона міцно спить.
– Швидше дай мені цей папірець! – нетерпляче зажадав полковник.
– Беріть, – відповів агент і простягнув Деванделлю зім’ятий клаптик. – Б’юся об заклад, що це важливий доказ, інакше червоношкірий диявол не ризикував би через нього своїм життям.
Тремтячою рукою полковник узяв папірець, і, ретельно розпрямивши, підніс до очей. Тієї ж миті він зі стогоном схопився за голову.
– Я ж казав, казав!.. – змучено скрикнув він.
– Що таке? – стривожено спитав агент.
– Діти, мої бідолашні діти!
– Та що сталося, скажіть, на Бога!
– Поглянь сам. Вони збираються викрасти моїх дітей! У цій записці – наказ Лівій Руці, вождеві арапахо, і Чорному Котлові, одному з вождів сіу, напасти на асьєнду і викрасти моїх дітей, а потім
Тіпі – переносне житло північноамериканських індіанців – конічний намет, споруджений із жердин, укритих шкурами.
