вибач, а що, варто назвати його твоїм хлопцем?
– Я тобі вже говорила, коли ти нас застала за тим поцілунком, не я його цілувала, а він мене. Плюс мене п’яну, я б тоді і з ослом поцілувалася…
– О так, ви з дядьком Борюсіком явно родичі!
Аня підвелася. Оля бачила, що зачепила сестру за живе і тепер очікувала удару у відповідь.
Аня взяла з миски ще один пиріжок, нахилилася до гасової лампи, а потім стала вивчати вміст серванту. Вона мовчки переглянула бабцеве начиння.
– О, цікаво, а це для чого? – дівчина взяла з полиці червону пляшечку, відкрутила її, понюхала і відразу відсахнулася. – Фу, що ще за гидота?
Оля відібрала пляшку в сестри і обережно поставила назад у сервант.
– Ти що, читати не вмієш? Написано ж «Перцева на- стоянка»!
– Ех, сестричко, – Аня знову завалилася на постіль, – можеш психувати скільки хочеш, але прикол у тому, що ліжко в домі одне.
– Що?! – тільки молодша сестра могла настільки вивести її з себе. – До чого тут взагалі ліжко?
– Наш дядечко, коли в хату заліз, видно грошей шукав…
– До чого тут це взагалі? – зашипіла Оля.
– По ходу той п’яний чувак вирішив, що бабця Ярина гроші ховає в матрацах та подушках. Доки ви там з Назаром сперечалися, я тут роззирнулася…
– А можна без драматичних пауз? – лютувала Ольга.
– Коротше, єдина вціліла постіль – ця, – Аня знову вляглася у ліжко, – і тобі доведеться спати або зі мною, або на дошках. Оце, я розумію, поворот долі. Як це там по старперському? А, дилема! Тобі доведеться робити серйозний вибір, сестричко.
«Ще й знущається. Вона хоче, щоб я спала в залі без матрацу? Не дочекається!»
Ольга загасила лампу і демонстративно вмостилася на подушку поруч із сестрою. У домі снували сутінки, запанувала тиша, і лише старий годинник суворо цокотів на стіні.
«Годинник!», – Оля згадала минулу ніч, свою знахідку і те, що трапилося потім, і роздратування ледь не розірвало її на шматки.
Після пригоди з дядьком Борисом Оля зайшла в дім і дістала щоденника. Вона подумала, що сумочка – ненадійна схованка, і вирішила десь краще сховати записника. Але втілити свій план не встигла, бо до будинку заскочила Аня, а потім ще й Назар з його «пішли ночувати до баби Мотрі». Ольга швидко закинула записника під подушку, саме на якій тепер спала Аня!
Дівчині не хотілося, щоб сестра дізналася про щоденник. Вона полежала нерухомо деякий час, доки нарешті дочекалася Анькиного сопіння. Повільно повернувшись на інший бік, Оля спробувала намацати під подушкою таку бажану річ.
Нарешті її рука наткнулася на краєчок старого записника, але він знаходився коло самої щоки Ані. Ольга обережно потягла щоденника. У відповідь сестра сонно заворушилася. Оля завмерла, а через відміряну старим годинником хвилину знову приступила до своєї справи. Та все марно – записник рухався так повільно!
«Треба висмикнути швидко, наче скатертину з-під склянки!»
Ця
