Дикий. Гильермо Арриага
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Дикий - Гильермо Арриага страница 14
– Що ти робиш?
Моє серце шалено калатало. Горло пересохло. Вона відхилилася й почала натягати трусики. Я утримав її.
– Дай моя піся торкнеться твоєї пісі, – сказав я.
– Ні. Ти здурів? У нас може бути дитина.
По її шиї та грудях колом ішли червонясті плями. Дихання збивалося. Вона далі натягала трусики. Я зупинив її лівою рукою.
– Ми тільки трішечки доторкаємось і все, – запропонував я.
– Ні, я не хочу.
– Тільки разочок.
– Ні, – відповіла вона рішуче.
Я розумів, що єдиним способом переконати було не переставати пестити її правою рукою. Тож я знову почав водити вказівним пальцем вгору й униз по її статевих губах. Вона знову застогнала й заплющила очі.
Трусики лишалися на середині стегон, і було складно ніжити її. Я спробував спустити їх, та вона, хоч і з заплющеними очима, не дала. Я присунувся й притулився до неї. Вона знов розплющила очі.
– Я сказала ні.
Цього разу вона не відштовхнула мене. Мій пеніс був у кількох сантиметрах від її лобка.
– Ми лише поторкаємося пісями.
Тепер вона не сказала нічого й перестала опиратися. Я почав підсуватися до неї, аж доки мій пеніс торкнувся її дірочки. Я потерся ним там. Відчуття вогкості збудило мене ще більше. Вона обійняла мене й притягнула до себе. І почала тремтіти. Наше дихання ще більш прискорилось. Раптом вона відкинулась назад і відірвалась від мене.
– Усе, перестань.
– Ще трохи, – попрохав я.
– Ні,